Якими мають бути церкви в контексті Божої місії у цьому світі?
Допоки в помісній церкві задоволення внутрішньоцерковним життям буде домінувати над незадоволенням від участі в місії Бога у світі, доти помісна християнська спільнота не зможе стати Спільнотою Надії.
Джон Стотт – пастор, богослов, людина, яку я глибоко поважаю, і зі служіння та трудів якого я багато вчився і ще вчуся. Читаючи в молодості (ще в 90-х роках) його книги, ніколи не думав, що в мене колись буде шанс працювати з Langham (з 2010 року у якості менеджера декількох регіональних проєктів). Проте хочу сказати трішки про інше.
Джон Стотт визначав БАЧЕННЯ, як поєднання глибокого невдоволення тим, що є, і чіткого розуміння того, що може і має бути в контексті Божої місії через Церкву у цьому світі.
Це бачення – «ментальний погляд» на майбутнє Спільноти Надії, здібність помісної церкви бачити, що робить Бог в ній, через неї і навкруги неї, і приєднатися до Його місії, до того, що робить вже Він в її контексті.
Мені щиро жаль сотні і сотні помісних євангельських церков, які своєю місією обрали недільні (чи інші на тижні) богослужіння, і внутрішньоцерковну діяльність, боротьбу за збереження певних впливів чи ієрархій. Ісус у Своїй Молитві Первосвященника просив Отця, щоб Він зберіг нас – Своїх учнів – від зла у світі.
- Помісна церква – місце, де укріпляється наша ВІРА, як членів Тіла Христового за допомогою наших духовних дарів.
- Світ – місце, яке потребує НАДІЇ і зцілення у мороці відчаю.
- ЛЮБОВ до Христа і один до одного – це те, що ми маємо нести з помісної церкви у навколишній світ, застосовуючи у тому числі свої таланти у «місії через присутність».
Допоки в помісній церкві задоволення внутрішньоцерковним життям буде домінувати над незадоволенням від участі в місії Бога у світі, доти помісна християнська спільнота не зможе стати Спільнотою Надії.
Місія не є частиною життя церкви. Участь в місії Бога по розширенню і розбудові Царства Божого, як стосунків довіри й любови з Ним і один з одним – це призначення і центр помісної церкви.
Недільні богослужіння – лише важлива і невіддільна частина місійної присутності християнської спільноти у цьому зломаному гріхом світі. Частина, але не фундамент і не центр.
Змін в помісній церкві щодо участі в місії Бога не відбудеться, аж доки у більшості членів християнської спільноти не з’явиться невдоволення тим, що помісна церква не виконує свого призначення місійно, а не богослужбово.
Читайте також:
І чим більше втрачене місійне бачення помісної церкви, тим більше її будуть роздирати внутрішні конфлікти, склоки, образи, непотизм, боротьба за вплив, ресурси, владу тощо… тим більше буде прогресувати «духовна вовчанка»…
Єдиний вихід зупинити руйнування помісної християнської спільноти я бачу у тому, щоб повернутись до місійного життя з Богом, до Його ментального погляду на те, що Він хоче робити в нас, через нас і навкруги нас у цьому зломаному гріхом і біллю світі. Шануймося!
Джерело: facebook.com/taras.dyatlik