«Побудуємо собі місто і вежу, висотою до небес, і зробимо собі ім’я, перш ніж розпорошимося по поверхні всієї землі» (Бут 11: 4), – міркували будівельники Вавилонської вежі. Зробити собі ім’я – такою була мрія цих амбітних будівельників.
Але слава і радість – це не одне і те ж. Невже якась кількість будівель, машин, технічних нововведень зробить людей більш радісними і задоволеними?
Час йде, змінюються століття, кожне покоління винаходить нові прилади і механізми, засоби комунікації, а люди як і раніше страждають від нестачі любові, взаєморозуміння, милосердя.
Чому у нас так багато інформації, знань і так мало справжньої мудрості? Чому ми так багато всього робимо, але не живемо повноцінним життям?
На нашому горизонті завжди маячить образ тієї самої Вавилонської вежі. Грандіозні амбіції й плани перекручують долю і спустошують серце. Нестримна реклама і пропаганда міняють місцями цінності справжні й уявні. Ми покладаємо свої надії на народ, партію або релігійну конфесію і підносимо особистість, і кінець кінцем все обертається марним галасом і кризою – суспільним і особистим.
Зовнішня показна релігійність також перегороджує шлях живої віри й спілкуванню з Богом. Згадаймо притчу Христа про митаря і фарисея: «… кожен, хто підноситься, буде понижений, а хто принижує себе піднесеться» (Лк 18:14), – підсумовує суть цієї притчі Христос.
Молитва фарисея в храмі багато говорить про нього. Ось його слова: «… я не такий, як інші люди … або як цей митник пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що здобуваю…» (Лк 18:11 -12). Людина ця наповнена лише собою і не здатна помислити про те, що думає про нього Його Господь, і про свої справжні життєві мотиви. Але рано чи пізно наша особиста Вавилонська вежа також перетворюється на купу руїн.
А митник спустошений і пригнічений своєю неспроможністю і гріховністю. А тому він шукає тільки Божої милості. Адже за законом справедливості він не може бути виправданий. Рід занять у нього мерзенний. Він податківець для окупантів. Та й інших гріхів у нього, мабуть, чимало.
Виконуючи лише зовнішні релігійні приписи, фарисей вважає, що він праведний і угодний Богу. А митар усвідомлює себе грішником і щиро кається.
У житті людини є два шляхи – шлях самоствердження і шлях смирення. Більшість спрямовується на перший шлях, думаючи, що тут їх душа знайде все, що їй потрібно. Однак Біблія попереджає, що їх очікування марні.
Адам і Єва захотіли стати як боги без Бога. І їхні створені з праху тіла втратили життя, воно стало танути й випаровуватися як сніг, тому що вони втратили зв’язок з його Джерелом, з Богом (див .: Бут 3: 22-24). В результаті первородного гріха в спадок вони залишили всім нам життя і смерть, світ також прийняв на себе його наслідки (див .: Бут 3:18).
Досвід наймудрішого царя Соломона привів до самих гірких і плачевних результатів. Він набуває багато срібла і золота, насаджує сади й виноградники, кращі співаки і музиканти служать йому, у нього безліч слуг і служниць, збільшується поголів’я дрібної й великої худоби (див .: Екл 2: 4-10). Що ж приносять ці блага царю Соломону? Він розчарований: «Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, які поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось, все – суєта і томління духу, і немає від них користі під сонцем!» (Екл 2:11).
Помилку царя Соломона повторює спритний підприємець з притчі Христа про небезпеку зажерливості (див .: Лк 12: 15-21). Отримавши хороший урожай, він весь свій час, всю свою життєву енергію віддає будівництву комор. Він сповнений амбітних планів розширення бізнесу і говорить сам собі: «… душа! багато добра лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселися» (Лк 12:19).
Але чи потрібні душі їжа і питво? Адже Господь в будь-який момент може відокремити її від тіла. Вона нематеріальна і безсмертна, їй потрібен інший хліб, інакше вона загине.
У чому ж перевага шляху смирення? На цьому шляху людина намагається знайти багатство в Бога і вічне спасіння душі через покаяння і віру в Спасителя Господа Ісуса Христа.
Слово «гріх», як відомо, означає промах мимо головної мети. Гріх – це не тільки невірні вчинки, а й стан. Стан відчуженості від Бога, Його забуття й абсолютна зосередженість на своєму его.
Паломників і туристів, що відвідали Сикстинську капелу у Ватикані, як правило, вражає величезна фреска Мікеланджело «Страшний Суд». Вражає жива динаміка цього розпису – безперервний рух на стіні. Праведники спрямовуються вгору в небесні обителі, а грішники спадають до пекельних морських глибин. Великий художник вловив і зміг передати саму суть Божого Суду. Божий Суд не юридична процедура, а щось таємниче, глибоке. Споглядаючи грандіозне творіння художника, починаєш розуміти, що пекло – це не тільки місце, але перш за все стан грішника, пов’язаний з тим самим первородним амбітним бажанням стати як боги без Бога. Чи не про це говорить вираз облич грішників, перекручених відчуттям безвиході, безнадії і пізнього жалю про відірвану ними любові Бога?
Біля підніжжя фрески розміщені богослужбові предмети: невеликий престол з темним розп’яттям і світильниками. Ці речі – символи, що доповнюють і розширюють задум художника. Хочеш уникнути Страшного Суду і пекла? Прийми невинну жертву, принесену на хресті за тебе. Людина сама себе заганяє в пекло, якщо не дбає про власну душу і байдуже проходить повз порятунку Божого.
Деякі з тих, хто був присутній при страті на Голгофі, зазнали потрясіння: «Воістину Він був Син Божий» (Мф 27:54), – визнав римський сотник. Страх і смиренна погибіль торкнулися й інших людей: «І весь народ, який зійшовсь на видовище, побачив, що сталось, б’ючи себе в груди» (Лк 23:48).
Поблизу хреста Христового, перебуваючи перед Тим, Хто «упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної» (Флп 2: 8), чи можна залишатися в гордій байдужості?
Брами, що ведуть в Царство Небесне, не тільки вузькі, але і низькі. Щоб увійти в них, треба пригнутися. У них не увійти без смирення.
Читайте також:
Молитва
Боже Вічний, Милосердний, я усвідомлюю свою зіпсованість і ураженість гріхом. Ти абсолютно святий і праведний, а я грішний. Упокорюючись, взиваю до милості Твоєї. Очисти мене від гріха, спаси і помилуй мене по благодаті Твоєї.
Джерело: reshenie.vcc.ru
