Блог Михайла Назаренка

Вживання літер "и" та "і" в іншомовних загальних назвах і транслітерація грецької літери Θ (тета)

Наступною темою нашого розгляду є вживання літер и та і в іншомовних загальних назвах і транслітерація грецької літери Θ (тета). Я об’єднав ці дві правописні норми в одну тему тому, що на позначення огречених єврейських топонімів та грецизмів у перекладі на українську мову вони бувають переплетені між собою. Тому є різні мовні уподобання, що вносять певну лінгвістичну анархію. Вона ж відбивається і  в перекладах Святого Письма, наприклад:
                                                Βηθσαΐδά
Марка 6:45
Куліш –                              «… до Витсаїд
Огієнко –                            «… до Віфсаїди»
Хоменко –                          «… до Витсаїди»
Деркач – Духонченко –    «…  у Віфсаїду»
Турконяк –                         «…. до Витсаїди»
Попченко–                          «…у Віфсаїду».
                                                Βηθφαγή
Марка 11:1
Куліш –                               «… до Витфагиї й Витаниї»
Огієнко –                            «… до Вітфагії й Віфанії»
Хоменко  –                          «… до Витфагії і Витанії»
Деркач – Духонченко –     «… до Вітфагії і Віфанії»
Турконяк –                         «…  до Витфагії та Витанії»
Попченко –                         «… до Віффагії і Віфанії                                        
                                                  Βηθλεέμ
Луки 2:4
Куліш –                               «… Витлеєм»
Огієнко –                             «… Віфлеєм»
Хоменко –                           «… Вифлеєм»
Деркач – Духонченко –     «… Віфлеєм»
Турконяк –                          «… Вифлеємом»
Попченко –                          «… Віфлеєм»
                                  Βηθανία – Βηθαβαρά
Івана 1:28
Куліш –                               «… в Витаварі»
Огієнко –                             «… в Віфанії»
Хоменко –                           «… у Витанії»
Деркач – Духонченко –     «… у Віфанії»
Турконяк –                          «… у Витанії»
Попченко –                        «… у Віфаварі»
                                               Βηθεσδά
Івана 5:2
Куліш –                               «… Ветезда»
Огієнко –                             «… Ветесда»
Хоменко –                           «… Витесда»
Деркач – Духонченко –         «… Віфезда»
Турконяк –                           «…Витезда»
Попченко –                          «… Віфезда»
Як  бачимо, наведені приклади слів показують різні написання огречених єврейських топонімів з початковим Βηθ-. Спостережливий читач міг побачити, що в цих прикладах різні перекладачі вживали по різному українські літери и – і та бт – ф  на позначення Βηθ.  Це питання також не сьогоднішнє. На жаль, воно ще й досі не унормоване.

Звісно, що кожен з перекладачів намагався якнайкраще передати точність грецького оригіналу в перекладі на українську мову, але при цьому вніс свою лепту мовної махновщини. Я використовую ці слова не для того, щоб принизити чи применшити значення тієї чи іншої особи та її вкладу в біблійну перекладацьку спадщину, а лише для того, щоб зосередити нашу увагу на вироблені єдиних правописних норм, щоб у такий спосіб ліквідувати цей мовний хаос. Це було зроблено несвідомо, бо робили ці переклади люди, які не знали одне одного і в різний час.
Проте, тут слід зазначити, що за цей час неодноразово мінявся український правопис. Якщо Куліш жив у часи, коли українська мова була під забороною, то він на свій страх і ризик, наражаючись на критику, шукав по своєму вихід з цієї ситуації. На той час не було жодного соборного українського правопису. Огієнко і Хоменко жили в тому періоді, коли, попри роз’єднаність русько-українських земель, 1928 року спільними зусиллями мовознавців східної та західної частин Руси-України був ухвалений єдиний соборний правопис, що ввійшов в історію русько-української мови під назвами «харківський» або «скрипниківський» правопис. На жаль, його дія була штучно через сталінсько-більшовицькі політично-волюнтаристські методи припинена, а його розробників було фізично знищено. Він вартий нашої уваги через те, що він був компромісним мовним законодавчим актом, кодексом, який примирював різні погляди на розвиток української мови. Звісно, що він був далеко не ідеальним, але в межах його можна було з часом вносити певні зміни для якнайліпшого наближення правопису до законів української мови та її внормування. І тільки згадані втручання не дозволили цього зробити. Натомість, ці штучні методи були спрямовані не на те, щоб увиразнити особливий розвиток нашої мови, а для того, щоб з часом через правописні норми наблизити українську мову до московської, змосковщити її, а згодом під різними приводами ліквідувати як непотрібну. Саме ці втручання неймовірно як нашкодили нашій мові й правопису. І хоча були певні позитивні поправки в ньому, проте, вони були не настільки суттєвими на благо, як всупереч цьому благові.
В цілому, правопис 1928 року був суттєво ослаблений і не міг цілком відбивати своєрідні риси нашої мови. Потім були деякі зміни в 1946 та 1960 роках. Але й вони не мали того суттєвого впливу на підкреслення унікальности української мови. Щобільше, вони і надалі були спрямовані на наближення мови нашого народу до мови московської. І тільки в незалежній Русі-Україні сталися певні зміни в українському правописі. Були зроблені певні нерадикальні й не доволі рішучі просування до повернення українського обличчя нашому правопису.  Тож, саме в проміжках такого розтягнутого в часі історичного етапу під різними поглядами, в різних історичних епохах, в різних країнах і соціально-політичних умовах відбувалися переклади Біблії на нашу мову. Саме тому ми і маємо такий мовно-правописний вінегрет. Чи є вихід з цієї ситуації? Однозначно, що є. Я не ставлю за мету говорити, хто правильніший у своїх перекладах. Наприклад, для мене переклад Івана Огієнка є одним з найкращих, попри його надмірну інверсованість тексту. Проте, я не вважаю, що в усьому Іван Огієнко дотримувався своїх думок на ті чи інші питання. Навіть у своєму перекладі він відступив від своїх правописних норм, які обстоював раніше у своїх мовознавчих працях. Згідно з правописом 1928 року, яким здебільшого і користується Огієнко, він не завжди послідовний у передачі певних правописних норм, що зазначені у назві цієї статті й не тільки. Набагато послідовний у дотриманні «харківського» правопису  Іван Хоменко, який є ровесником Івана Огієнка, і переклад якого побачив світ через рік після виходу Огієнківської Біблії – 1963 року. Тому мої уподобання щодо Огієнківського перекладу не можуть служити мірилом істини. Тут маємо виходити з інших критеріїв. І ними є ті зміни, що були запропоновані 1999 року до Українського правопису під орудою академіка Василя Німчука, що частково повертали норми нашої мови до правопису 1928 року і застосовані у перекладі Рафаїла Турконяка.
Тож підбиваючи підсумки, на мій погляд, варто усталити такі правописні норми: писати «и» та «т» там, де грецькі слова розпочинаються з Βηθ(в грецькій вимові – Бет за вимовою назв грецьких літер: Β β — бета; Η η — ета; Θ θ — тета). В українській транслітерації і фонетичній вимові вони звучать як «Вит-», звідси:
 
Βηθσαΐδά   –   Витсаїда
Βηθφαγή    –   Витфагія
Βηθανία     –   Витанія
Βηθαβαρά  –   Витавара
Винятком з цього правила є Βηθλεέμ  –  Вифлеєм, як давно засвоєне народним звичаєм і вимовою слово, що відбилося у численних українських фольклорних творах і закріплено в Українському правописі. Якщо подавати різноваріянтність у тому вигляді, що є нині – це нашкодить самій українській мові і тим, хто її вивчає, читаючи Біблію, внесе сум’яття в мовну свідомість українців. Усталення одноваріянтности  саме в такій редакції дасть можливість українській мові раз і назавжди покінчити з мовними маніпуляціями та взоруваннями на московську мову.
[sc name=”futerblock” ]  

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Назаренко

Народився: Запоріжжя 1965; 1986-91 - Запорізький держуніверситет, спеціальність: викладач української мови та літератури. Працював учителем у школі 3 роки; 15 років - диктором і ведучим програм "Слово про слово", "Гранослів" на ОДТРК "Лтава".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button