Блог Сергія Головіна

Вище не буває

Якого світогляду ми б не дотримувалися, значення слів повинні залишатися незмінними. Так чи інакше, всі погоджуються: поняття «бог» за визначенням означає найвищу сутність – те, вище чого ніщо не може бути. На цьому ґрунтуються твердження про абсолютність божої переваги й засновані аргументи, які належать до категорії онтологічних (від грецьких слів «онтос», буття або сутність, і «логос», вчення).

Найбільш ранні форми онтологічних аргументів ми можемо знайти ще в класичній грецькій філософії. Так, Платон (427 – 347), розмірковуючи про сутність поняття «благо», міркує таким чином. Благо – це те, чого в рівній мірі бажають боги. Значить, воно не залежить від особистих інтересів кожного з богів. Це означає, що боги виявляються не вище за поняття «благо» – вони підпорядковані йому. Благо ж не підпорядковане нічому. А оскільки бог є вища сутність, то все, що підпорядковане, богом бути не може. Отже, благо і є Бог, інші ж так звані боги такими не є. Таким чином, на підставі одного лише значення поняття «бог» Платон приходить до висновку, що існує тільки один Бог, і що Він якимось чином пов’язаний з атрибутом «благо».

До такої ж логіки вдається й апостол Павло в афінському ареопагові (Дії 17: 22-31). Бог є Той, хто створив все людство. А значить, ніщо створюване людьми богом бути не може.

У наведених вище прикладах онтологічна аргументація використовується для спростування ідеї багатобожжя. Але таким же чином зміст поняття «Бог» робить неспроможним і атеїзм – уявлення, що Бога не існує зовсім.

Найбільшу популярність (не в останню чергу – завдяки атеїстичній критиці) онтологічний аргумент буття Божого отримав в формулюванні середньовічного єпископа Ансельма Кентерберійського (1033-1109) у другому розділі його книги «Прослогіон». Ансельм стверджує, що Бог, як вища сутність, повинен володіти всією сукупністю досконалості. Існування ж – одне з досконалості. Отже, Бог повинен володіти існуванням.

Вважається, що аргумент цей був одного разу і назавжди спростований заявою Канта, що, мовляв, «існування не є предикатом». Але чи обґрунтована ця заява Канта – теж велике питання. Кант має на увазі, що в логіці категоричні позитивні судження мають форму «А є Б», де «А» – суб’єкт (підмет), «Б» – предикат (присудок), а «є» – зв’язка. Таким чином, твердження типу «Бог є любов», «Бог є істина» і т.п. є судженнями. А твердження «Бог є», на думку Канта, таким не є, оскільки не містить предиката, а «є» – всього лише зв’язка. Боюся, Аристотель, коли формулював основні положення логіки, навряд міг припустити, що вони будуть використовуватися не для досягнення ясності, а для ускладнення розуміння суті речей.

З того часу, варто лише згадати в присутності ерудованого атеїста словосполучення «онтологічний аргумент», ваш опонент тут же проголошує: «Існування не є предикатом!». На питання ж, «А з якого дива?», Відповідь одна: «Кант так сказав». Але, не вникаючи в міркування Канта, ми все-таки вважаємо одні речі існуючими, а інші – не існуючими, і не бачимо ніяких логічних проблем, коли стверджуємо це. Так що, схоже, визнавати чи не визнавати формулювання з другого розділу праці Ансельма – справа швидше особистих переваг, ніж аргументації. Але якось при цьому послідовники Канта акуратно обходять мовчанням друге формулювання Ансельма, наведене в третьому розділі «Прослогіона». А до нього кантівське зауваження ніякого відношення не має.

Читайте також:

У другому формулюванні Ансельм міркує таким чином: Бог – це сутність, вище якої нічого не можна уявити. Існування без можливої ​​альтернативи неіснування вище, ніж існування з такою альтернативою. Отже, вища сутність, яку ніщо не може перевершити, не може не існувати.

Перефразуємо це сучасною мовою. Припустимо, ми можемо уявити собі двох богів. Перший з них існує в нашій свідомості, але не існує в реальності. Другий же існує і в нашій свідомості, і в реальності. Який з них вище? Звичайно ж, другий – той, що існує і у свідомості, і в реальності. Оскільки ж вище бога ніщо не може бути, перший з представлених нами богів (той, що в реальності не існує) богом не є за визначенням. Тобто вислів «Бог не існує» настільки ж безглуздий, як і твердження «коло трикутне». Бо якщо не існує, то і не Бог.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button