Притчі

Вікно

Два пацієнти лежали у лікарняній палаті. Лежали довго і шансів на одужання у них не було, вставати вони не могли, читати не було сил, тому їм залишалося лише спілкуватися. Незабаром про все вже було переговорено, розказано. У хвилини тиші сум і туга підбиралися до серця і стискали їх, немов лещатами.

Вони лежали біля вікна. Але в одного хворого вікно виходило на глуху стіну, а в іншого відкривався приголомшливий вигляд. І тоді другий почав розповідати про те, що відбувається за вікном. А там протікало яскраве життя… Виявляється, вікно виходило в парк із дивовижним озером з лебедями, зелені галявини радували очі, квіти вражали соковитими фарбами і посмішки дітей прикрашали цю життєрадісну картину.

Щоранку пацієнт, якому не пощастило з розташуванням ліжка, з нетерпінням чекав, коли сусід прокинеться і смикав його, передчуваючи продовження розповідей про життя за вікном. Він уже знав усіх закоханих, які призначали побачення в парку, сімейні пари, які любили ходити під ручку, ігри, які грали діти. Літо змінило весну, настала різнобарвна осінь.

Хворий, який був змушений задовольнятися оповіданнями, відчував, що сердиться на свого сусіда. «Як же йому пощастило! Адже ми в рівних умовах, але він може бачити те, що відбувається за вікном, спостерігати за природою, перед його очима пропливають картини щастя, а я в залежності від його оповідань і нічого, крім глухої стіни за вікном, не бачу».

Після чергової розповіді теплої й трохи сумної, адже осінь вже вступила у свої права і легкий смуток відчувався у всьому, хворий зітхнув і замовк… Він помер… Серце сусіда стиснулося від розпачу – адже він втратив друга, але, з іншого боку, щось раділо в душі – адже він може зайняти місце сусіда і смакувати всі подробиці такого привабливого життя за вікном.

Він зайняв місце сусіда. З нетерпінням зазирнув у вікно і… побачив ту саму глуху стіну з брудної цегли.

Читайте також:

«Цього не може бути!» − Закричав він.

«Сестра! – покликав хворий. – Але ж мій сусід бачив! Він бачив парк, озеро, він бачив життя за вікном! Як таке можливо?»

«Цього не може бути, – відповіла медсестра, – хіба ви не знали? Він же був незрячим».

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Джерело
notes_christian

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button