Блог Юрія Попченка

Арамеїзми і гебраїзми в Новому Завіті та їх переклад

Більшість біблеїстів вважає, що палестинські євреї у дні Ісуса Христа розмовляли арамейською мовою. Одним із свідчень цього є арамейські і єврейські слова в Новому Завіті, які зустрічаються переважно в Євангеліях. Єврейськими словами є “алілуя”, “амінь”, “бат”, “геєна”, “Еммануїл”, “кор”, “корван”, “Месія”, “Саваоф”, “сат”, “сатана”. Арамейськими словами є “авва”, “Голгофа”, “елої, елої, лама савахтані”, “еффафа”, “мамона”, “маранафа”, “осанна”, “пасха”, “равві”, “раввуні”, “рака”, “сікера”, “таліфа кумі”. Ці слова в грецькому Новому Завіті залишаються без перекладу і просто транслітеруються, тобто їхнє звучання передається грецькими літерами.

Виникає питання: чому в грецький Новий Завіт вкраплені іншомовні слова? Це ж робить його менш зрозумілим. Однозначно відповісти на це питання важко, але найбільш очевидною причиною могло бути намагання більш реалістично відтворити тодішню мовну ситуацію. З цієї ж причини у фільмі “Страсті Христові” персонажі розмовляють переважно арамейською мовою.

Що робити з такими словами при перекладі? Відповідь очевидна: якщо вони транслітеруються в оригіналі, то повинні транслітеруватися і в перекладі. Ось чому традиційно іншомовні слова, вкраплені в оригінал, при перекладі на іншу мову не перекладаються, а транслітеруються. В існуючих українських і російських перекладах Біблії ці слова теж транслітеруються, але дуже непослідовно.

У тих випадках, де новозавітні автори самі подають переклад до своїх арамеїзмів чи гебраїзмів, існуючі українські і російські переклади транслітерують їх завжди. Сюди належать “Голгофа” (Мт. 27:33), “Елі, Елі, лама савахтані” (Mт. 27:46), “Елої, Елої, ламма савахтані” (Mк. 15:34), “Еммануїл” (Мт. 1:23), “еффафа” (Мк. 7:34), “корван” (Мк. 7:11), “Месія” (Ін. 1:41; 4:25), “равві” (Ін. 1:38), “раввуні” (Ін. 20:16), “таліфа, кумі” (Мк. 5:41). До речі, сам факт перекладу на грецьку мову цих арамейських і єврейських слів авторами Євангелій свідчить про те, що автори передбачали, що їхні читачі не зрозуміють цих слів і виразів. І це не зупинило їх перед тим, щоб ужити їх.

Раввуні

У тих же випадках, де новозавітні автори не подають переклад до своїх арамеїзмів чи гебраїзмів, існуючі українські й російські переклади то транслітерують їх, то перекладають. Наприклад, слово “раввуні” зустрічається в Новому Завіті усього два рази: в Мк. 10:51 і в Ін. 20:16. В Ін. 20:16 усі українські й російські переклади подають “раввуні”, а в Мк. 10:51 усі українські і Синодальний переклад подають “учителю”. За якою логікою?

Синодальний

… Слепой сказал Ему: Учитель! чтобы мне прозреть (Мк. 10:51).

… Она, обратившись, говорит Ему: Раввуни! — что значит: Учитель! (Ін. 20:16)

Огієнко

… Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю! (Мк. 10:51)

… А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій! (Ін. 20:16)

Турконяк

… І сліпий сказав Йому: Учителю, щоб я прозрів! (Мк. 10:51)

… Вона обернулася і каже Йому єврейською мовою: Раввуні! — тобто: Вчителю! (Ін. 20:16)

Хоменко

… А сліпий йому: “Учителю мій, – щоб я бачив!” (Мк. 10:51)

… А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» – що у перекладі означає: «Учителю!» (Ін. 20:16)

Новый русский перевод

Учитель, я хочу видеть, – ответил он (Мк. 10:51).

… Она повернулась к Нему и вскрикнула на арамейском языке: – Раввуни (что значит «Учитель»)! (Ін. 20:16)

Попченко

… Сліпий сказав Йому: Раввуні, щоб я прозрів! (Мк. 10:51)

… Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! (що означає «учителю») (Ін. 20:16).

Равві

Або візьмемо слово “равві”. В Ін. 1:38 всі переклади подають “равві”, а вже через одинадцять віршів (1:49) деякі подають “равві”, а деякі – “учителю”. У решті місць Нового Завіту (Мт. 26:25, 49; Мк. 9:5; 11:21; 14:45; Ін. 3:2, 26; 4:31; 6:25; 9:2; 11:8) спостерігається така ж ситуація. А от в Мт. 23:7-8 ВСІ українські і Синодальний переклади подають “учителю”, тоді як в оригіналі маємо “равві”. Це єдині вірші, в яких Синодальний переклад не транслітерував ці слова, а переклав. Де послідовність?

Синодальний

и приветствия в народных собраниях, и чтобы люди звали их: учитель! учитель! (Мт. 23:7)

А вы не называйтесь учителями, ибо один у вас Учитель — Христос, все же вы — братья (Мт. 23:8)

… Они сказали Ему: Равви, — что значит: учитель, — где живешь? (Ін. 1:38)

Нафанаил отвечал Ему: Равви! Ты Сын Божий, Ты Царь Израилев (Ін. 1:49)

Огієнко

і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю! (Мт. 23:7)

А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати (Мт. 23:8).

… А вони відказали Йому: Равві перекладене це визначає: Учителю, де Ти живеш? (Ін. 1:38)

Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів! (Ін. 1:49)

Турконяк

і вітання на майданах, щоб їх кликали люди: Учителю! (Мт. 23:7)

Ви ж не називайте себе вчителями, один бо є ваш Учитель, а всі ви — брати (Мт. 23:8).

… Вони сказали йому: Равві, — що в перекладі означає Вчителю, — де Ти живеш? (Ін. 1:38)

Відповів Натанаїл [і сказав] Йому: Равві, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлю! (Ін. 1:49)

Його учні запитали Його, кажучи: Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився? (Ін. 9:2)

Хоменко

та вітання на майданах многолюдних, щоб люди звали їх: Учителю! (Мт. 23:7)

Ви ж не давайте себе звати: Учителю, – один бо ваш Учитель, ви ж усі брати (Мт. 23:8).

… Ті ж йому: «Равві, – що в перекладі означає: Учителю, – де перебуваєш?» (Ін. 1:38)

Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів.» (Ін. 1:49)

Попченко

вітання на площах і щоб люди звали їх: Равві, равві! (Мт. 23:7)

А ви не називайтеся «равві», бо один у вас Учитель — Христос, а всі ви — брати (Мт. 23:8)

… Вони сказали Йому: Равві (що в перекладі означає «учителю»), де Ти живеш? (Ін. 1:38)

Нафанаїл каже Йому у відповідь: Равві, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлю! (Ін. 1:49)

Мамона

Іншим прикладом незрозумілої непослідовності є передача слова “мамона” в існуючих перекладах. В Мт. 6:24 і Лк. 16:13 це слово транслітерується в УСІХ українських і російських перекладах, а в Лк. 16:9, 11 в одних транслітерується, а в інших перекладається. Чому б їх не перекласти однаково?

Синодальний

И Я говорю вам: приобретайте себе друзей богатством неправедным… (Лк. 16:9).

Итак, если вы в неправедном богатстве не были верны, кто поверит вам истинное? (Лк. 16:11)

Не можете служить Богу и маммоне (Лк. 16:13).

Огієнко

І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного… (Лк. 16:9).

Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить? (Лк. 16:11)

Не можете Богові й мамоні служити! (Лк. 16:13).

Турконяк

І Я вам кажу: Набувайте собі друзів з мамони неправди… (Лк. 16:9).

Тож коли в неправеднім багатстві ви не були вірні, то хто вам довірить справжнє? (Лк. 16:11)

Не можете служити Богові й мамоні! (Лк. 16:13).

Хоменко

І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою… (Лк. 16:9).

Коли ви, отже, з неправними грішми не були вірні, то хто довірить вам добро правдиве? (Лк. 16:11)

Не можете служити Богові й мамоні.” (Лк. 16:13).

Попченко

І Я кажу вам: Здобувайте собі друзів мамоною неправедною… (Лк. 16:9).

Тож якщо в неправедній мамоні ви не були вірні, хто довірить вам істинне багатство? (Лк. 16:11)

не можете служити Богові й мамоні (Лк. 16:13).

В новому ж перекладі Біблії відповідно до принципу точності арамеїзми й гебраїзми скрізь транслітеруються. А як же бути з принципом зрозумілості? Це добре, що переклад точний, але ж хочеться, щоб він був ще й зрозумілим. Для цього ми подали пояснення до цих слів у примітках. Цим ми візьмемо приклад з новозавітніх авторів і дотримаємось обох принципів перекладу.

Варіона

Сюди ж можна віднести й передачу імені “Варіона” (Мт. 16:17). Усі існуючі переклади перекладають це ім’я як “син Іони”. Проте такий переклад не відповідає оригіналу, бо в оригіналі написано не ο υιος Ιωνα, як в Ін. 1:42, а Βαριωνα. Тобто в складі цього імені присутнє арамейське слово “вар”, яке означає “син”. Це не єдине таке ім’я в Новому Завіті. Зустрічається ще ряд імен, у складі яких присутнє арамейське слово «вар»: Варрава (Мт. 27:16 тощо), Варфоломей (Мт. 10:3 тощо), Варісус (Дії 13:6), Варнава (Дії 4:36 тощо), Варсава (Дії 1:23), Вартимей (Мк. 10:46) і Варіона (Мт. 16:17).

Існуючі переклади Біблії транслітерують арамейську частину в усіх наведених іменах, за винятком «Варіони». За якою логікою для цього імені зробили виняток? Якщо Βαριωνα перекладати як «син Іони», тоді й інші імена треба перекладати як “син Авви”, “син Фоломея”, “син Ісуса”, “син Нави”, “син Сави”, “син Тимея” (два імені – «Вартимей» і «Варнава» – перекладаються самими авторами Нового Завіту: «син Тимея» (Мк. 10:46) і «син утіхи» (Дії 4:36) відповідно). Цю непослідовність започаткував російський переклад РБО 1824 року, а до нього в старослов’янській Біблії було написано «вар иона» (це ім’я писалось окремо). В Новому ж перекладі ця непослідовність усунена, і всі імена, у складі яких є арамейське слово “вар”, у ньому транслітеруються.

Замовити Новий Завіт
Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Юрій Попченко

Керівник і головний перекладач нового перекладу Біблії на українську мову, проповідник, викладач біблійних курсів, магістр української і класичної філології (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), бакалавр сходознавства (Російський державний гуманітарний університет), знавець багатьох мов, серед яких давньогрецька, давньоєврейська і арамейська. Одружений, батько чотирьох синів.

Схожі статті

4 Коментарів

  1. “Більшість біблеїстів вважає, що палестинські євреї у дні Ісуса Христа розмовляли арамейською мовою.”
    Шановному автору хочу зауважити й наголосити таке: ніяких – т. зв. “палестинських” євреїв “у дні Ісуса Христа” НЕ БУЛО!
    Та – обіцяна Богом країна для єврейського народу на Близькому Сході, де народився і все Своє життя провів Ісус Христос, однозначно називалася тоді саме як “земля Ізраїлева” (Мт.2:20,21)!
    Це вже після насильного вигнання вибраного народу з його рідного краю римські окупанти, бажаючи навічно стерти з пам’яті – як, власне, самих євреїв, так і інших народів, правдиву назву цієї країни, здійснили шахрайський (цинічно-маніпулятивний) трюк (“фокус-покус”). Себто: замінивши попередню назву – “земля Ізраїлева” (на івриті – “ерец Ізраель”) на т. зв. “Палестину”. Тобто – “землю Філістимську” (арабською мовою – “Фалястин”)…
    Так от, коли ми, християни, – аж донині бездумно вживаємо цю цинічно-провокативну назву (“Палестина”), то ми, по суті й змісту, стверджуємо справжнє богохульство. Тобто: що, мовляв, Господь Бог “був неправий”, коли пообіцяв і віддав – НАВІЧНО – цю країну Своєму вибраному народу… А (нібито) “направду” вона належала і належить “філістимлянам” (т. зв. “палестинцям”)…

  2. Термін “Палестина” на позначення святої землі є загальноприйнятим в науковій літературі. Вперше його вжив у цьому значенні грецький історик Геродот (5 ст. до Р. Х.), написавши у своїй “Історії” “область Сирії, звана Палестиною”. Пізніше термін вживали такі грецькі автори як Арістотель, Полемон і Павсаній, услід за ними римські автори Овідій, Тібул, Помпоній, Пліній Старший, Діон Хрисостом, Стацій, Плутарх, а також єврейські автори Філон Олександрійський і Йосип Флавій. Після придушення повстання Бар Кохби у 135 р. після Р. Х. римська провінція Сирія і римська провінція Іудея були об’єднані в одну провінцію, яка отримала назву “Сирія-Палестина”. Деякі вчені піддають сумніву думку, що перейменування мало на меті розірвати зв’язок євреїв зі своєю історичною батьківщиною. У візантійський період, близько 390 р. після Р. Х. провінція Сирія-Палестина була реорганізована в Палестину Першу, Палестину Другу і Палестину Третю. Сучасна назва “Палестина” закріпилася в 20 ст. за підмандатною Палестиною за часів британського мандату. Назва “Сирія-Палестина” вживається і до цього дня в науковій літературі, і ніякого богохульства в цьому нема.

  3. Я хочу залишити коментар відносно вживання імені «Варіона» в Єв. від Матвія 16:17. Переважна більшість перекладів (не тільки укр.) залишає ім’я «Варіона», але прицьому додає посилання з поясненням «син Йони».
    Для того, щоб зрозуміти, чому деякі переклади, в тому числі укр. і рос., вирішили вжити не пряме значення імені, а його переклад, слід звернутись до розмови Ісуса та Симона.
    Матвій майстерно змалював цю розмову, використавши гру слів. У вірші 16, він вказує два імені «Симон Петро» і приводить його слова, звернені до Ісуса: Ти – Христос, Син Бога. На що Ісус відповідає: Симон, син Йони.
    Першими читачами, до яких звертався Матвій, були євреї, тому для них ім’я «Варіона» було зрозумілим в цій розмові як протиставлення «Син Бога».
    По цій причині в перекладах вживається або примітка з поясненням, або переклад «син Йони».
    В іниших випадках вживання імені з арамейським словом «бар» (вар), є природнім використанням імені.
    Розмова Ісуса з Петром в 16 розділі Єв. від Матвія є особливою, бо там є гра слів «син» і «бар» (16-17), «петрос» і «петра» (18). Це слід розуміти, щоб правильно відтворити суть розмови, а не тільки передати морфологічне значення слів чи імен.

  4. Не розумію, як автор коментаря може казати: “Переважна більшість перекладів (не тільки укр.) залишає ім’я «Варіона», але при цьому додає посилання з поясненням «син Йони»”? Ні Куліш, ні Морачевський, ні Огієнко, ні Хоменко, ні Турконяк, ні Філерат, ні Духонченко з українських, ні Синодальний, РБО, МБО з російських перекладів не залишає ім’я «Варіона» і не додає посилання з поясненням «син Йони»”.
    Що стосується причини використання імені “Варіона”, то це одне з можливих пояснень. Чи воно стало причиною перекладу імені, а не транслітерації, сказати неможливо.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button