Найбільш поширеною релігією нашого часу є … віра в науку! Подумайте самі: варто вставити у якесь повідомлення чарівне заклинання: «Вчені встановили, що…», – і ми відразу починаємо ставитися з певною часткою довіри до слів, які підуть за цією фразою, якою б маячнею вони б не здавалися.
Ми навіть не будемо ставити собі запитання, – які саме вчені встановили це, яким чином вони це встановили, і чи стосується взагалі «встановлене» ними до галузі науки? Виходить цікава ситуація: сучасна наука була заснована на біблійній вірі, але коли ця підстава втрачається, наука сама перетворюється в віру!
У тому, що наука заснована на біблійній вірі, легко переконатися, розглянувши сутність самих понять «наука» і «віра». Під вірою зазвичай мається на увазі система основоположних принципів і положень, прийнятих без доказів. «Здійснення очікуваного і впевненість в невидимому», – як сказано в Писанні (Євреїв 11: 1). По суті, це коли ми чогось не знаємо напевно, але ставимося до цього з повною упевненістю, що так воно і є.
Наука ж визначається як отримання і систематизація об’єктивних знань про дійсність з метою опису, пояснення і передбачення процесів і явищ дійсності на підставі відкритих нею законів.
Як бачимо, вже в самому визначенні науки закладено три фундаментальних принципи, що мають виключно релігійний характер.
По-перше, в ньому передбачається об’єктивне існування законів природи. «Об’єктивне», значить абсолютно не залежить від того, відомі нам ці закони чи ні. Ми припускаємо, що закони існують. Причому, не тільки відомі нам, але і ті, яких ми ще не знаємо. А це явно потрапляє під категорію «віра».
Нам-то сьогодні легко вірити, що закони природи існують. Ми сприймаємо це як факт, як щось само собою зрозуміле. Адже деякі з цих законів ми навіть вчили в школі, хоч і не завжди можемо згадати. Релігійний характер цього принципу стає більш очевидним, якщо взяти до уваги, що практично всі основні відомі нам фізичні закони були відкриті лише за останні 400 років.
По-друге, у визначення науки закладена віра в єдність законів у всьому всесвіті – в просторі та в часі; в лабораторних, і в натурних умовах. Релігійний характер цього принципу ще більш очевидний: навряд чи нам вдасться побувати в кожній точці простору в кожен момент часу, щоб переконатися в його істинності. Ми приймаємо це на віру.
Нарешті, третім релігійним принципом, на якому базується наука, є віра в те, що закони ці мають розумний характер, причому, логіка, закладена в ці закони – така ж точно, що і та, що закладена в нашу свідомість. В іншому випадку нам було б неможливо пізнавати їх.
Якщо розглядати ці три аспекти (віру в існування законів природи, віру в їх єдність і віру в їх раціональний характер, а також нашу здатність розуміти їх раціональним шляхом) сукупно, легко переконатися в їх взаємозв’язку. Всі вони – наслідок віри в Єдиного Бога – Творця.
Читайте також:
Він – Єдиний Законодавець і немає інших. Тому встановлені Ним закони єдині для всього Всесвіту. Він розумний, і тому встановлені Ним закони розумні. Ми ж створені за Його образом і подобою, і тому здатні розумним шляхом осягати Його задум, втілений у всесвіті. Саме ці переконання створили умови для Великої наукової революції. Без них вона була б немислима.
