Актуальне

Чому я не кажу «пішов з життя», коли хтось помирає

Ненавиджу смерть. Це ворог. Грізний ворог. Згубний вплив на Боже творіння. Злодій, який краде наших друзів і коханих.

Смерть настільки жахлива, що не дивно, що люди часто вважають за краще говорити евфемізмами, які захищають нас від її потворності. Ось чому ми говоримо про людей, які «відійшли у вічність», або повідомляємо інших, коли хтось «відійшов». Ми шукаємо м’якшого способу описати реальність, сказати, що хтось помер. Говорити про чиюсь смерть або описувати когось як мертвого − це ріже слух. Це холодно. Жорстко. На межі неввічливості.

Існують християнські способи пом’якшити удар, коли ми говоримо про те, що хтось «відійшов» до слави або «перейшов» на небеса, або коли ми перепрофілюємо похорон на «домашнє святкування».

Я розумію це. Я не засуджую нікого, хто звертається до цих та інших фраз, описуючи смерть. (Можна навіть навести аргументи, чому деякі з цих описів мають богословське підґрунтя).

Але сам я цього робити не буду. Коли хтось помирає, він не просто зникає в тумані. Це не просто «перехід». Помирає тіло. Залишається труп. Навіть коли ми посміхаємося крізь сльози, коли хтось добре помирає, як свідчення вірності Бога − смерть залишається ворогом. Так, душа одразу з Богом, але залишається болюча втрата, нещастя, бо тіло і душа ніколи не були призначені для того, щоб бути розділеними.

І тому я зазвичай вибираю сказати, що хтось «помер» або говорити про чиюсь «смерть». Чому?

1. Як говорить Біблія?

Старозавітні родоводи знову і знову розповідають нам про різних чоловіків і жінок − вони жили, а потім померли (або, якщо йдеться про царів, іноді нам кажуть, що вони «спочили з батьками своїми»). Навіть якщо смерть забирає віруючу людину в кінці довгої хвороби і є полегшенням після жахливих страждань, все одно «дорогоцінною» в очах Господа є її смерть (Пс. 116:15), а не її відхід з життя.

Новий Завіт також не цурається смерті. Так, Ісус описав Лазаря як такого, що «заснув», але навіть після цього Він висловився більш простою мовою: «Лазар помер» (Івана 11:11, 14). Коли Павло описує померлих святих як «тих, що заснули» (1 Сол. 4:14), він робить це не з ввічливості чи бажання втішити нас, пом’якшивши удар, а тому, що хоче підкреслити тимчасовий стан смерті, щоб ми зберігали непохитну надію на воскресіння і пробудження.

2. Смерть − ворог

Смерть не друг, а ворог. Смерть завдає болю. Ми оплакуємо втрату близьких. Я не хочу уникати слів, які передають шок і суворість смерті, тому що, що б ми не говорили, це жахливо. Немає способу пом’якшити це по-справжньому. Ви можете змінити своє спілкування, але ви не можете оживити труп.

Так, послідовник Ісуса переходить у «краще місце». Але їхній «перехід», або «відхід», або «повернення додому» стався через смерть, яка не може бути меншою за трагедію. Наш друг на небі, тому що наш друг помер.

На щастя, коли ми помираємо у Христі, ми одразу потрапляємо до Господа. Ось чому я люблю й іноді використовую мову «відійшов до Ісуса» або «відійшов до Господа», особливо якщо я перебуваю в скорботній сім’ї або церкві, яка потребує в цей момент акценту на нашій надії на вічне життя з Христом. Але навіть тоді я використовую цю мову, знаючи, що людина все ще мертва і що її близькі оплакують тимчасову розлуку. Навіть ті, хто зараз з Ісусом, прагнуть дня воскресіння, коли їхні душі знову зодягнуться в нові тіла в прославленому стані, поза межами досяжності лап смерті (2 Кор. 5).

3. Перемога воскресіння

Говорячи відверто про смерть, ми маємо більше можливостей підкреслити майбутню надію на воскресіння. Біблія говорить нам, що смерть жахлива, але також і про те, що любов сильніша за смерть (Пісня 8:6). Чи відчуваєте ви силу цієї обітниці? Любов перемагає смерть.

Коли я шукаю більш м’які способи говорити про смерть, я приглушую крики й радість перемоги воскресіння. Але коли я визнаю, наскільки жорстокою і жахливою є смерть, я можу помахати пальцем перед обличчям цього тирана і сказати: «О, смерть, де твоє жало?!».

Тому я краще скажу «смерть» і буду стояти з надією на воскресіння. Скільки б разів ворог не забирав у нас друзів і близьких, якою б не була яма нашої майбутньої могили, ми можемо дивитися в обличчя давньому ворогові, знаючи, що вирішальна битва вже виграна − коли буде переможений останній ворог, сама смерть буде поглинута могилою (1 Кор. 15). В Адамі всі вмирають. У Христі всі оживуть.

Читайте також:

Тож пам’ятайте, що Ісус не прийшов, щоб перемогти друга. Він не прийшов, щоб полегшити нашу «смерть». Він прийшов, щоб перемогти й назавжди перевершити смерть. Слова «відхід» не відповідають ані силі нашого ворога, ані обітниці нашої надії.

Автор: Тревін Вакс

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Джерело
thegospelcoalition.org

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button