Сім'я

Становище української сім’ї: неповна сім’я, розлучення і виживання

Згідно зі статистичними даними, майже 3 мільйони українських дітей виховуються в неповних сім’ях. Це фактично половина дитячого населення країни. Стрімко зростає кількість розлучень та знижується кількість шлюбів.

Джерело: obozrevatel

Якщо у 2019 році одружилися 237,9 тисяч та розірвали шлюб 138 тисяч пар, то за підсумками 2020 року зареєстровано лише 168 тисяч шлюбів, а ось кількість розлучень зросла до 119,3 тисяч. Як свідчать демографи, роль сім’ї фактично відійшла на другий план. Молодь не розуміє функцій сім’ї, не усвідомлює обов’язків подружнього життя, не відчуває відповідальності за своїх близьких. Для більшості з них любов − це насамперед секс. І зовсім не дивно, що коли пристрасть статевих відносин згасає, разом із ними вмирає і родина. Певно, сімейним цінностям сьогодні мало хто приділяє достатньо уваги.

Україна швидко наближається до демографічної кризи. У 2020 році смертність удвічі перевищила народжуваність. Народилося 293 457 немовлят (найнижчий показник за останні 10 років), померло 616 835 осіб (найвищий показник за останні 5 років). Демографи кажуть, що за останні 30 років чисельність населення України скоротилася на 10,5 млн осіб. І якщо не змінити ставлення держави до сім’ї як найголовнішої цінності, основоположного осередку суспільства, то до 2050 року нас залишиться 29–30 мільйонів. Наша країна приречена на дуже гостру демографічну кризу. Ми просто будемо поступово вмирати.

До грудня 2010 року проблемами сім’ї опікувалося Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту. Це був центральний орган виконавчої влади, який здійснював комплексну державну політику у сфері розвитку та підтримки сімейних відносин. Держава фінансувала цільові програми, у кожному регіоні та українських містах діяли Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Їхнім основним завданням було допомагати, особливо молодим подружжям, розв’язувати найгостріші проблеми сімейного життя, навчати правильному вихованню та догляду за дитиною. У разі, якщо сім’я вважалася неблагонадійною (хтось із батьків зловживав алкоголем, наркотиками, здійснював домашнє насильство, не виконував батьківські обов’язки щодо виховання дитини тощо), із такою родиною ретельно працювали психологи, лікарі, представники місцевих рад, правоохоронних органів і так далі.

Дуже часто така опіка дозволяла молодій родині подолати економічні, побутові та психологічні проблеми, а головне − захистити малолітніх дітей від виховання в токсичному середовищі. Перші роки Незалежності Україна цінувала сім’ю. Для одружених людей створювалися деякі преференції на роботі, до них ставилися з повагою та довірою. У ті часи молоді сім’ї ще отримували від держави житло. Здавалося, з 2011 року в Україні мав початися «бебі-бум». Верховна Рада та уряд встановили диференційовані виплати за народження дітей. За першого малюка сім’я отримувала 25 тисяч грн, за другого − 50 тисяч, за третього та наступних дітей — 100 тисяч грн. Але у 2014 році все кардинально змінилося.

Міністерство у справах сім’ї перетворилося на Міністерство освіти й науки, молоді та спорту України. Разом із сім’єю у назві міністерства в Україні зникли відповідні державні програми. Саме 2014 року держава скасувала диференційовані виплати по народженню дитини. І дотепер виплачує батькам лише 10 320 грн відразу після народження дитини та по 860 грн щомісяця протягом 3 років. Чи можна на 860 гривень цілий місяць «годувати» дитину − питання риторичне. Окрім того, 2014 року держава повністю припинила фінансування регіональних центрів соціальної роботи із сім’ями та дітьми, переклавши їх утримання на місцеві громади. А в більшості місцевих громад, особливо невеликих, коштів на це просто нема. Ситуацію суттєво погіршила адміністративно-територіальна реформа. Після того, як в Україні було суттєво збільшено адміністративні кордони об’єднаних територіальних громад, більшість Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді було ліквідовано. Таким чином, на кожне величезне ОТГ залишилося максимум по одному центру, у яких працює тільки один психолог! Чи в змозі одна людина хоча б обійти та познайомитися з проблемами десятків тисяч родин? Звичайно ж, ні!

Читайте також: 

Ми маємо знову розповідати нашим дітям, починаючи із садочка, що є добре, а що погано, знову вчити гратися в дочки-матері. Кожну молоду родину має супроводжувати свій державний психолог та сімейний лікар. Соціальні служби повинні знову ходити по домівках і допомагати людям долати конкретні проблеми. Люди мають зрозуміти, що їхні сім’ї знову потрібні Україні!

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Маргарита Стралківська

Журналістка стрічки новин. Студентка 2-го курсу журналістики в Українському гуманітарному інституті.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button