Варто замислитись

Що з нами робить інтернет-світ

Покоління Z проводить в середньому дев’ять годин на день перед тим чи іншим екраном − телевізором, відеоіграми, смартфонами чи планшетами.

По-перше, це шкодить нашим дітям. Згідно з масштабним дослідженням майже 10 000 підлітків, проведеним Університетським коледжем Лондона і Імперським коледжем Лондона, соціальні мережі завдають шкоди психічному здоров’ю дітей, «руйнуючи сон, знижуючи рівень фізичної активності і наражаючи їх на кібербулінг у їхніх домівках». Фактично, «перегляд сайтів кілька разів на день збільшує ризик психологічного розладу приблизно на 40 відсотків, порівняно з тим, якщо заходити на сайт раз на тиждень або рідше».

Що ще гірше, час, який діти проводять на екрані, подвоївся під час пандемії і, за даними дослідників з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, відтоді не зменшився. Занепокоєння викликає той факт, що сюди не входить час, проведений за комп’ютером для виконання шкільних завдань, оскільки дослідники зосередилися виключно на розважальних заходах, таких як соціальні мережі, текстові повідомлення, інтернет-серфінг і перегляд або потокове передавання фільмів.

По-друге, змінюється наше ставлення до сексу та сексуальних стосунків. Опитування, проведене британською газетою The Times, показало, що порнографія призводить до того, що новою нормою стає секс, в якому жінкам завдають шкоди, зокрема, заподіюють біль і принижують їх гідність. БДСМ (неволя і дисципліна, домінування і підпорядкування, садизм і мазохізм) «тепер є звичайним явищем». Ляпаси, удушення, анальний секс… Інтернет-порнографія змусила тих, хто її переглядає, очікувати цього.

Для покоління Z «грубий секс» (смикання за волосся, кусання, ляпаси, удушення та інша агресивна поведінка) зараз є другою за популярністю категорією пошукового запиту в порно, і майже половина з них стверджують, що онлайн-порно є джерелом їхньої сексуальної освіти. Це також змінює наш досвід сексу, створюючи дистанцію з нашими сексуальними партнерами − як емоційно, так і фізично. Ті, хто дивиться порно, часто виявляють, що не можуть бути сексуально збудженими своїм реальним (з плоті та крові) партнером.

Біллі Айліш, одна з найбільших музичних зірок покоління Z і наймолодша людина в історії, яка отримала всі чотири найвищі нагороди «Ґреммі» в один і той же рік у 2020 році, відверто розповіла про свою залежність від порнографії, яка почалась в 11 років, і про те, як це не тільки викликало у неї нічні кошмари, але й вплинуло на її подальше особисте життя.

Виступаючи на шоу Говарда Стерна на радіо Sirius XM вона розповіла: «Я думаю, що це дійсно зруйнувало мій мозок, і я відчуваю себе неймовірно спустошеною через те, що я піддавалася впливу такої кількості порно». На момент інтерв’ю їй було двадцять років, і вона додала: «Перші кілька разів, коли я, знаєте, займалася сексом, я не говорила “ні” речам, які не були хорошими. Це було тому, що я думала, що саме це повинно мене приваблювати».

По-третє, це коштує нам спільноти, або, принаймні, раніше наявної динаміки спільноти. Подумайте про знайомства. Сьогодні самотні люди скаржаться на підводні камені і розчарування онлайн-знайомств, так, ніби це єдиний вид знайомств, який існує. Насправді це радикальний культурний відхід від того, що було нормою. Знайомства в інтернеті є радикально індивідуалістичними, на відміну від знайомств, які в недалекому минулому були більш колективними. Замість того, щоб друзі і сім’я робили пропозиції і знайомили, тепер це алгоритм і два свайпи вправо. Як йдеться у статті в Atlantic:

«Роботи ще не замінюють нашу роботу. Але вони витісняють роль свахи, яку колись виконували друзі та сім’я… Протягом століть більшість пар зустрічалися однаково: вони покладалися на свої сім’ї і друзів, які їх зводили. Говорячи мовою соціології, наші стосунки були “опосередкованими”. Говорячи людською мовою, вашим другим пілотом був ваш батько».

Tinder, OKCupid і Bumble зайняли місце спільноти. Більше немає тих, хто найбільш близький нам, хто служить, направляє і консультує; «тепер… ми обходимося невеликою допомогою наших роботів». Навіть ті, хто найбільше залучений, нарікають на «духовне банкрутство сучасної любові». Або, як сказала одна людина, зростання кількості онлайн-знайомств відображає «посилення ізоляції і зменшення почуття приналежності до спільнот».

По-четверте, це робить нас злішими. Опитування виявило дві речі, з якими ми всі, здається, згодні: люди частіше висловлюють гнів у соціальних мережах, ніж особисто (майже дев’ять з десяти), і ми сьогодні зліші, ніж покоління тому (84 %).

Згідно з опитуванням NPR-IBM Watson Health, чим більше ми виходимо в інтернет, щоб перевірити новини або користуємося соціальними мережами, тим злішими ми стаємо. Причини не важко діагностувати. ЗМІ часто відверто упереджені до певної точки зору (тим самим розпалюючи емоції), а в соціальних мережах існує кустарна індустрія тролінгу. Іншими словами, ми створили контекст для розпалювання і вираження гніву, і він працює.

Нарешті, життя в інтернеті сприяє швидкій зміні культури, і не завжди на краще. Наприклад, мало які зміни прокотилися по культурному ландшафту швидше, ніж зміна поглядів Заходу на все, що пов’язано з гомосексуалізмом. Ще у 2004 році опитування, проведені Pew Research Center, показали, що більшість американців (60 %) виступали проти одностатевих шлюбів. Сьогодні їх підтримує 61 %.

Як так швидко змінилися настрої?

У показовому дослідженні професор психології Гарвардського університету Махзарін Банаджі дослідив довгострокові зміни у ставленні. Він виявив, що між 2007 і 2016 роками упереджене ставлення до людей, які є геями, різко зменшилося. З цим можна було б пов’язати багато динаміки, наприклад, дедалі більшу видимість геїв у популярній культурі (наприклад, Еллен Дедженерес, шоу «Уілл і Грейс»), але чому обвал у бік культурного прийняття почався саме у 2007 році?

Читайте також:

Це був рік, коли був випущений iPhone, Facebook вийшов за межі кампусу, Twitter був відокремлений, Google купив YouTube і запустив Android, Amazon випустив Kindle, а інтернет перетнув межу в один мільярд користувачів у всьому світі.

Загалом, не може бути жодних сумнівів щодо того, що соціальні медіа прискорюють культурні зміни − на краще чи на гірше.

Тож чи повинна Церква залишатися осторонь?

Звичайно ні!

Це просто говорить нам про те, де «сіль» і «світло» найбільш потрібні.

Автор: Джеймс Емері Уайт

Джерело: churchleaders.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!