Різдвяні стежки ведуть не до ясел.
Різдвяні дороги ідуть — з Вифлеєма.
Ідуть повз столітній замислений ясен,
Що стане хрестом у трагічній поемі.
Проходять вони через ті перехрестя,
Де милості просять сліпі й прокажені.
Повз блудницю, страчену власним безчестям,
І тих, хто ховає каміння в кишені.
Вони пролягли через хату Закхея,
Якого цуралися праведні люди.
По водах озер і по землях Юдеї,
По тих манівцях, що вели у нікуди.
Різдвяні стежки пролягли через душі
Обвітрені злом, крізь серця, що «убогі
І спрагнені правди», які небайдужі
До вічного Слова Предвічного Бога.
Різдвяні дороги ідуть через совість,
Заплямлену злом, крізь замулену грішність…
Проходять крізь болі мої, щоб натомість
Привести у яслах народжену Вічність.

Більше поезії Юрія Вавринюка:

• Агнець – Юрій Вавринюк
• Зоря – Юрій Вавринюк

Юрій Вавринюк

Читайте нас в Telegram

Приєднатися до нас у Facebook  Twiter   Instagram

Підтримайте розвиток сайту "Слово про Слово"

Slovoproslovo.info – Газета “Слово про Слово є неприбутковим проєктом і працює коштом пожертв.

 Ми прагнемо забезпечити якісну незалежну християнську журналістику, якій ви можете довіряти. Але на те, що ми робимо, потрібно багато важкої праці, часу та грошей.

 Просимо вас фінансово підтримати розвиток та діяльність цього інформаційного християнського ресурсу.

Пожертвувати