Видатному українському поету, художнику, кобзарю Тарасу Шевченку виповнилося 207 років. Його день народження відзначається 9 березня. Тарас Шевченко, із простого кріпака з села Моринців, звенигородського повіту на Київщині, за ласкою Божою став великою постаттю для всіх українців. Шевченко – провідна фігура в усіх рухах і течіях українського життя: націоналісти, комуністи, політики, соціологи – усі беруть його за одного зі своїх провідників.
Цікаво дізнатися, які погляди були у Тараса щодо релігії та віри в Бога.
Ставлення поета до релігії та Біблії
Історикові М. Грушевському належить честь признання за Шевченком ролі одного з найвидатніших прихильників євангельського руху.
Для українців він завжди залишиться спонукачем і натхненником перекладу Біблії.
У листі до А. Толстої (1857 рік) Шевченко пише, що він є «бездоганним християнином».
В листуванні з княжною В. Рєпніною він зазначає, що у засланні він читає Євангеліє: «Я читаю її без вивчення, щоденно і щогодинно». Дочка князя Репніна на поета здобувала добродійний вплив своєю кришталево-чистою душею та щирою вірою в Бога й Святе Писання. Шевченко спільно з нею читав Біблію та проводив духовні бесіди. Там зародилися в нього настрої, що привели до глибокої пошани Слова Божого та створення чудових перекладів Псалмів Давида й творів на євангельські теми.
Ці настрої зміцнилися від знайомства з Кулішем, який вже тоді був захоплений Біблією та був оточений молоддю, глибоко перейнятою євангельським духом.
В інших листах до друзів він підкреслює, що щоранку молиться Богові, регулярно відвідує богослужіння у церкві, говіє, сповідується, дотримується інших таїнств.
«Свята велика справа релігія для людини, тим більше для такої, як я, грішної», – пише Шевченко.
Чи писав Шевченко про релігію й Бога у своїх творах?
Всі герої творів Шевченка були християнами, борцями за волю та правду своєї нації. Він вважав, що віра без дії є мертвою, що вона буде справжньою тільки в тому випадку, коли буде чинною та діяльною.
За словами пастора Ірпінської Біблійної Церкви Микола Романюк, в першому уривку історичної поеми «Єретика» (1845 р.), яку Шевченко присвятив Яну Гусу, чеському реформатору, Пророк закликає слов’ян до доброго братерства, синівства правди й до єретицтва – українцям не таланить у жодній сфері. Якщо перше частково не з нашої вини, то не любов до правди й позірна, поверхнева, формальна релігійність – то наше все.
…А я тихо
Богу помолюся,
Щоб усі слав’яне стали
Добрими братами,
І синами сонця правди,
І єретиками
Отакими, як констанцький
Єретик великий!
Мир мирові подарують
І славу вовіки!
Ну а другий уривок – це свідоцтво про Шевченківський дотик до історії Західної церкви з протестантської перспективи. Саме «Слово» – Гусова проповідь, його праці з осмислення природи церкви й протидія тому погляду і практиці, яку сповідував середньовічний католицизм, стали для Лютера каталізатором, що перетворили його з кабінетного на всецерковного і національного реформатора. І так, отой «орел із-за хмари замість гуся» – це про Лютера.
Отак Гуса
Ченці осудили,
Запалили… Та Божого
Слова не спалили,
Не вгадали, що вилетить
Орел із-за хмари
Замість гуся і розклює
Високу тіару.
Науковці думають, що поет у своїх творах вживав слово «Бог» в символічному сенсі, яке не мало релігійного змісту. Однак для нього Бог був чимось всесильним, всемилостивим, всезнаючим, невідомим та незбагненним явищем, без втручання якого нічого не може відбутися. Бог для нього був Духом Правди Христової, але лише певною мірою.
Шевченко поєднував Бога з Правдою, пояснюючи її як Правду Святу, Правду Божу. Він казав: «Там, де немає Бога – там немає Правди». Поет намагався зрозуміти, чому її немає в Україні, як і «Духа Христового». Тому і відродження країни він пов’язував з утвердженням Правди.
Особливо варто відзначити те, що молитви Шевченка були зовсім не егоїстичними, а були спрямовані на Україну, вона була домінантною темою усіх творів. Поетичні твори його були пронизані вірою в щасливе майбутнє народу. Письменник постійно шукає Божого благословення на всі дії, пов’язані з боротьбою України за її свободу та незалежність.
Так чи був Шевченко віруючою людиною?
Деякі дослідники вважали Шевченка атеїстом.
При цьому можна казати, що письменнику був притаманний антирелігійний скептицизм. Через свої вільнодумко-скептичні ідеї він завжди ставив перед собою проблему істинності релігійного вчення у цілому. Поет докоряє Богові за Його байдужість, за примирення із соціальним злом, висловлює невіру у Божу всемилість і всеблагість.
Бог для нього виступає захисником інтересів панівних класів через те, що «спить», тобто він не є носієм загальнолюдського, а виступає скоріше в ролі караючої сили.
Професор, релігієзнавець та доктор філософських наук Анатолій Колодний вважає, що загалом світогляд письменника мав надто складну мозаїчну структуру, але висновок можна зробити один – він був релігійною людиною.
Автор Л. Жабко-Потапович у виданні «Христове світло в Україні», описуючи участь Шевченка в Кирило-Мефодіївському братстві, зазначив:
«Сміємо гадати, що якби повне відродження за допомогою Духа Святого торкнулося цієї душі, то з неї б дійсно потекли “ріки води живої”».
А ось як ще описується у виданні про кирило-мефодіївців до якого належав Шевченко:
«Не судилося кирило-мефодіївцям виконати святе завдання, що на них покладало сучасне покоління та історія… Можливо вся схема їхньої праці була б склалась цілком інакше, якби вони Слово Боже та Його вимоги поставили понад національно-політичними».
«Народ прагнув нового спасенного слова, – продовжує автор видання. – Шевченка та його прихильників завжди оточував натовп, який жадібно ловив нову вістку. Але ні сам Шевченко, ні його послідовники з київських братчиків не виповідали найголовнішого в даному випадкові: вони не вказували виразно, як колись Іван Хреститель це робив, на Того, Який був, є і завжди буде Єдиний “Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!” (Від Івана 1:29). Тому й сама проповідь залишалася без добродійного спасенного наслідку», – зазначає видання «Христове світло в Україні».
Жабко-Потапович доповнив:
«Прагнучи якнайшвидше здобути для нашого народу вільність, вони занедбали або не дотягнули обітниці Божої – «і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Від Івана 8:32).
Джерела:
- https://risu.ua/shevchenko-i-vira-kobzar-u-religiynomu-vimiri_n67682
- https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3204390-sogodni-den-narodzenna-sevcenka.html
- Видання «Христове світло в Україні: Історія Українського Євангельсько-Баптистського Руху».
Автор: Л. Жабко-Потапович
- Пастор Ірпінської Біблійної Церкви Микола Романюк
