Для життя

Різні підходи до десятини і новозавітна практика

Серед християн існують різні підходи до десятини: від тих, хто однозначно проти десятини як старозавітної постанови, яка скасована в новозавітну еру, до тих, хто однозначно підтримує продовження старозавітної практики.
Чи є десятини засобом підтримки пасторів, як десятини підтримували служіння левітів? Чи можна стверджувати, що десятини Авраама і Якова, які давалися до того, як був даний закон Мойсея, вважати підставою для універсальної практики віруючих всіх часів, включаючи і церкву? Чи підтримує Новий Завіт практику десятини?
Питання дотримання християнами заповіді десятини пов’язаний з питанням про роль Старого Завіту і закону Мойсея в новозавітну еру.
Так, на думку Гері Норта, помісна община є еквівалентом старозавітного священства, так що бути частиною «царства священиків» включає плату члена цієї спільноти. Отже, не давати десятину – значить обкрадати Бога (Мал. 3: 8-12). Прихильники десятини вказують на те, що десятина практикувалася Аврамом і Яковом до встановлення Мойсеєвого закону, а також Ісус і послання до Євреїв 7 підтримують дану практику. Хоча десятина не повинна практикуватися як законництво.

Ті, хто вважають, що десятина не є новозавітною практикою, підкреслюють важливий герменевтичний принцип. Розповідь про Аврама і Якова повинні сприйматися як опис, а не припис. З причини того, що в самому Старому Завіті обсяг пожертвувань залишається не до кінця зрозумілим, а в Новому Завіті весь закон виконаний у Христі, християни звільнені від цієї заповіді. Пастори сучасних церков – це не священики або Левіти, які служили в храмі 2-3 тижні на рік. Левітська десятина не заробіток – це була спадщина Левітів, які не отримали в спадок землю, як інші племена Ізраїля. Більш того, всі віруючі в Христа названі «царським священством», а не тільки пресвітери церкви (1 Пет. 2: 9). Спадщина пресвітерів церкви – це спасіння, як і у всіх християн (Дії. 20:32). Та й храм Старого Завіту заміщений Христом і віруючими в Новому Завіті (Ів. 2: 20-21; 1 Кор. 3:16; Об’явл. 21:22).
Щоб розібратися в цих протилежних поглядах, потрібно детально вивчити ключові тексти Біблії на цю тему.
Десятина – це десята частина доходу, яка жертвується на релігійні потреби

Авраам

Вперше десятина зустрічається в історії про Аврама, який віддав десяту частину військових трофеїв Мелхиседеку (Бут. 14: 18-24). Однак в цій історії йдеться, що Аврам віддав 100% трофеїв по обітниці, даній Богу, і тільки 10% з яких – Мелхиседеку (пор. Євр. 7: 4). Якщо ж порівняти припис Мойсея про пожертвування з військової здобичі, який був даний після смерті патріарха, то він в 50 разів менше того, що віддав Аврам (пор. Числ. 31: 28-29). При цьому Аврам не отримував наказу від Бога принести десятину і не робив цього надалі, наскільки можна судити з тексту.

Яків

Вдруге про десятину згадується до Мойсеєвого закону в обітниці Якова дати Богові десяту частину у випадку благословенного повернення додому (Бут. 28: 13-22). Однак мотивація Якова до десятини, швидше за все, була пов’язана з його страхом та спробою «домовитись» або «підкупити» Бога, а не щирою вдячністю віруючої людини. Яків не давав десятини протягом 20 років праці на Лавана. Можна зробити висновок, що Яків обіцяв одноразову десятину від всієї вигоди після повернення, а не постійну жертву. І в книзі Буття не згадується, що Яків виконав обітницю.

Закон Мойсея

У Мойсеєвій постанові вказується, що десятина була призначена для левітів, які служили в храмі, і для тих, хто мав потребу в Ізраїлі. На відміну від одноразової десятини Аврама та Якова, десятина була систематичною та обов’язковою. Очікувалось, що всі ізраїльтяни мали три основні десятини: (1) щорічна десятина від плодів землі та дерев левітам, які не мали інших доходів (Лев 27: 30-33; Числа 18: 20-25); (2) святкову десятину, яку ділили всі ізраїльтяни разом із левітами (Втор. 12: 17-19; 14: 22-27); та (3) благодійну десятину кожного третього року для левітів, іноземців, бідних та вдів (Втор. 14: 28-29; 26:12). Окрім цих десятин, існувала також десятина від худоби (Хр. 17:32) та священицька десятина (одна десята, яка давалась з Левітської десятини священикам Числа 18: 26-28). Виявляється, від ізраїльтян очікувалося більше, ніж зазвичай 10%. Залишається низка питань: скільки в такому випадку повинен був дати ізраїльтянин? 10, 20 або 23,3 відсотка? Водночас ці норми не говорять про десятину з грошових доходів чи будь-яку іншу.

Малахія

У Малахії 3: 8–12 Бог закликає Ізраїль приносити десятину і жертви, щоб підтримувати дім Божий і, таким чином, відчувати Божі благословення дощем, боротьбою зі шкідниками та щедрим урожаєм винограду. Цей текст безпосередньо стосується Ізраїлю, який виявив невірність, скептицизм та байдужість. Бог запрошує їх випробувати Його в цій роботі. Але немає екзегетичних підстав вважати, що це універсальне твердження, де віруючі покликані перевіряти Бога на прибуток. Божі слова звучать більше як поблажливість для невіруючих, ніж заповідь для віруючих.

Юдейські джерела

У міжзавітний період є свідчення, що підтверджують наявність декількох десятин, хоча і відрізняються в їх кількості (Товит 1: 6-8; І. Флавій, Юдейські древності 4.8.22). Отже, за часів Ісуса в Ізраїлі не було єдиної десятини. Бо десятина віддавалася від плодів землі, в новозавітні часи ремісники, рибалки, торговці і юдеї, які проживали в діаспорі, не платили десятини. Більш того, священики і бідні (що не володіли землею і худобою) були звільнені від сплати десятини.

Новий Завіт

Три новозавітних тексти згадують десятину: Мт. 23:23 (пор. Лк. 11:42); Лк. 18: 9-14; Євр. 7: 1-10. Ісус не засудив і не скасував десятини фарисея, але вказав на невірні мотиви і ставлення в дотриманні закону про десятини. В Євреїв 7 десятина згадується для ілюстрації переваги Мелхиседека над Аврамом, а не для затвердження практики принесення десятини в Новому Завіті. Хоча в цих текстах згадується десятина, вона не є прямим об’єктом обговорення, а також в них немає веління давати десятину, як це було в Старому Завіті.
Хоча питання пожертвувань для християн не повинне грунтуватися на старозавітній практиці десятин, принцип пожертвувань залишається, як вчить Павло в 1 Кор. 16: 2. У 2 Кор. 8-9 апостол дає деякі принципи для пожертвувань в новому завіті, які засновані на благодаті.
Один з цих принципів – відносини з Богом і людьми: «… вони віддали самих себе, по-перше, Господеві та нам із волі Божої» (2 Кор. 8: 5).
Інший принцип: щедрість давання підтверджує справжність любові до Бога (2 Кор. 8: 8). Мотивом пожертвування повинен бути той факт, що Христос віддав Себе (2 Кор. 8: 9). А значить любов є основний мотив пожертвувань для християн (пор. 1 Кор. 13: 3).

Чим же керуватися при визначенні розміру свого пожертвування?

Налаштування серця (Вих. 25: 1; 2 Кор. 9: 7). Павло визначає обсяг пожертвувань не 10% доходу, а станом серця.
Пропорційне пожертвування (Повт. З. 16: 16-17; 2 Кор. 8: 3, 12, 13-14;). Достаток визначає відсоток пожертвування. Очевидно, що пожертвування в 10% з доходу в 100.000 буде відчуватися важким, як з доходу в 20.000. Той хто заробляє більше в процентному відношенні повинен жертвувати більше.
Бюджетоутворюючі пожертвування (1 Кор. 9: 1-14; 1 Тим. 5:17). Церква зобов’язана підтримувати життя і служіння пасторів, а також бідних у своїй громаді. Виходячи із закладених в бюджеті церкви коштів на ці потреби, кожен може визначити свою частину. Хоча пожертвування понад бюджет дуже похвальне і вітається. Наявність ясного і прозорого церковного бюджету допоможе пресвітерам у плануванні та розвитку служінь, а також членам церкви в розумінні своєї частини в даному бюджетному плані.
Розсудливість пожертвування (2 Кор. 8: 2-3, 13; Фил. 4: 17-18). Жертвуй щедро, але не на шкоду власних потреб, щоб потім залежати від допомоги інших.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button