Англійський фізик Майкл Фарадей (1791-1867 рр.) був одним із геніїв дев’ятнадцятого століття. Він народився і виріс в незаможній сім’ї (його батько був звичайним ковалем). В юнацькі роки Майкл працював палітурником книг. Це давало йому можливість у вільні хвилини вивчати праці великих вчених і таким чином отримувати певні знання, що, в кінцевому результаті, визначило його подальшу долю. В 1813 році він почав працювати в лабораторії видатного хіміка Гемфрі Деві. Це стало початком блискучої кар’єри Майкла.
У Фарадея було так багато наукових відкриттів, що їх неможливо перерахувати, записуючи на невеликому шматку листа. Вони виявилися свого роду основою для багатьох технічних винаходів нашого сучасного суспільства. Але був й інший бік життя Фарадея: не дивлячись на свої неординарні здібності і невичерпну творчу енергію, він залишався скромною і чесною людиною, яка не соромилася свідчити перед всім світом, що є християнином.
Відомо, що перед його смертю один із шанувальників запитав його: «Про що ви зараз роздумуєте?». На це Фарадей спокійно відповів: «Роздумую? Ні, я не завантажую свою голову роздумами. Я знаю в кого я повірив, і переконаний, що Бог може зберегти те, що я вручив Йому, до певного дня».
Подібні вчені, які бояться Бога, є і в наші часи. Тому наука не вступає в протиріччя з вірою.
Путь № 4 (77) 2018 р.
