Поезія
Пробач – Степан Коцан
Пробач мені, я дуже винен, Боже!
0, якби міг я час назад вернуть!
І в цьому світ мені не допоможе,
Лиш Ти змінити владний мою путь.
Бо сам я путь, що йшла у пекло, вибрав,
Й по ній я, не задумуючись, йшов,
Та Ти мене з безодні аду вирвав.
Серед загублених уже мене знайшов.
Мій Господи, чим же віддячить можу
За ту ціну, якою оплатив
Моє життя змарноване, мій Боже,
В великій милості Своїй – Ти все простив!
Я йшов у пекло – Ти змінив дорогу,
І кожним подихом я хочу прославляти Тебе,
Великого і Люблячого Бога!
Бо що, крім цього, можу Тобі дати?
І кожним подихом я хочу прославляти Тебе,
Великого і Люблячого Бога!
Бо що, крім цього, можу Тобі дати?
Ось все моє життя – довірюсь лиш Тобі я,
Куди волієш, Господи, туди мене й пошли,
Щоб моя Віра, і Любов, й Надія світили
Всім,щоб лиш до Тебе йшли!
Більше поезії:
Степан Коцан