Там де виконуються Божі заповіді, там присутнє Боже Царство. Коли на землі, як і на небі, виконується воля Божа, тоді приходить Царство Боже. Для цього в принципі і був даний Ізраїлеві Закон. Але сумна і невтішна реальність полягає в тому, що скільки б ми не старалися, ми ніяк не можемо привести Небесне Царство на землю нашою ревністю щодо Закону. Будь-які такі спроби є по суті нерозумними. Саме так і стверджує апостол Павло, коментуючи книгу Второзаконня: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» − тобто: Христа звести додолу; або: «Хто зійде в безодню?» − тобто: щоб вивести Христа з мертвих». (Рим.10:5-7) Нашої ревності недостатньо, щоб звести Христа на землю й установити Царство.
Але на щастя це не вся правда! Євангеліє звіщає нам, що Царство таки прийшло, прийшло до нас як дар, незалежно від діл Закону, і прийшло воно через Ісуса, тому що Він єдиний досконало виконав волю Божу. Царство прийшло, воно вже присутнє у світі: «Близько тебе слово: у твоїх устах і у твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо». (Рим.10:8) Ми не можемо своїми власними силами установити Царство, ми можемо тільки прийняти Його, як дар. Тому що Царство Боже − це дар Божої ласки.
Читайте також:
І щоб увійти до нього, недостатньо просто знати правильні формулювання віри, необхідно мати правдиву поставу віри: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт. 5:3).
