Блог Себастьяна Тегзи

Про (не)справедливість хорошого життя

Не знаю як ви, але я за весь свій вік жодного разу не зустрічав серед людей болючих скарг чи нарікань на хороше життя. Я не чув важких запитань, на кшталт: «У мене сьогодні хороше самопочуття, нічого не болить, справи йдуть просто чудово, за що це мені, Господи?» Немов би так все й має бути. Мені не відомий жоден випадок розчарування в Бозі через те, що комусь ведеться добре. Відхід від Бога − так, але розчарування − ні.

Однак, звідки в нас це гостре відчуття, що коли щось трапляється не так, нам здається, що це неправильно й погано? Звідки виникає відчуття, що це (не)справедливо? І чому в нас інстинктивно не виникає аналогічного відчуття, коли ми так само (не)заслужено отримуємо щось хороше і приємне? Наприклад, дар життя чи очі, руки, ноги, вуха. В кого вже що там є.

Чому (не)заслужені дари ми приймаємо без жодного сум’яття, як щось належне, а (не)заслужені лиха й негаразди з такою ж нечутливістю сприймати ми не можемо?

На цьому тлі вражає приклад Йова та його реакція на біди, що звалились на його голову:

«Устав Йов, роздер на собі одежу, обстриг волосся, упав до землі, поклонивсь і мовив: «Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне!» (Йов 1:20-21).

Коли нам боляче і ми піднімаємо лемент, це цілком нормально. Не нормально, коли в нас працює тільки ця опція і ми абсолютно не стурбовані (не)справедливістю того всього доброго, якого є чимало в нашому житті; коли ми вміємо від душі скаржитись і нарікати за прикрощі й халепи, але не вміємо щиро дивуватись і дякувати за (не)заслужені блага.

Схожі статті

І саме це відчуття й усвідомлення (не)заслуженості та (не)справедливості всього хорошого в нашому житті робить нас людьми євангельськими, справжніми синами й дочками Божого Царства. І саме цього відчуття катастрофічно бракувало старшому братові (розумій фарисеїв) в притчі про блудного сина.

Читайте також:

Наука, друзі, тут проста: убогість духа й вдячність серця − це все ще й далі залишається ключем до мудрого, блаженного та повноцінного життя.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!