Вчора, під час екскурсії до скелі Довбуша, що в Карпатах, ми почули від гіда про опришків. Це були переважно розорені селяни та бідні міщани, які гуртувалися в опришківські загони й ховалися в горах, де влаштовували засідки для перехожих панів-землевласників, магнатів, орендарів, корчмарів або ж нападали на шляхетські маєтки грабуючи їх та роздаючи майно бідним.
Опришки були дуже згуртованими, загартованими та витривалими і досить тривалий час мали успіх в своїй партизанській діяльності. Одним із найвідоміших опришків, такий собі український Робін Гуд, був славнозвісний Олекса Довбуш, який славився своєю неймовірною силою і міг підняти дві людини (батька і сина) однією рукою (гід запевняв, що все це не вигадки, а абсолютна правда).
Пізно ввечері, читаючи Біблію за планом мені «випадково» трапилося читати ось цей текст:
«Підводжу очі і вдивляюся у гори, та звідки ждати допомоги? Від Господа лиш буде допомога, від Того, Хто створив і небеса, і твердь земну» (Псалми 121:1-2).
На перший погляд, здається, що Псалмист говорить про гори, як місце захисту і схованки, куди, очевидно, навіть в той час люди втікали у разі небезпеки. Комусь запитання псалмиста може нагадувати знедоленого шляхтичами селянина в Карпатах, який дивиться на гори, чекаючи на допомогу від опришків. Це могло б мати своє місце, якби не наступний вірш. Для того, щоб краще зрозуміти цей текст, слід розуміти, що на Близькому Сході в древні часи багато людей вірило, що саме вершини гір є місцем, де живуть боги, тобто хтось сильніший опришків. Саме тому люди дивилися в сторону гір або навіть підіймалися на вершини, щоб молитися і просити допомоги і захисту в богів.
Проте псалмист говорить про те, що він очікує допомоги не звідти, звідки зазвичай люди чекають її отримати − ні від інших людей, ні від псевдобогів, а від Господа (Яхве), Який створив ці гори, ліси і навіть небеса.
А куди дивишся ти в часи небезпеки?
В кого в першу чергу просиш про допомогу в часи випробувань?
Що є основою твого спокою та безпеки?
Хтось дивиться у свій гаманець чи сейф, де лежить солідна сума в валюті і це дає йому відчуття спокою.
Хтось біжить до друзів чи якоїсь впливової та сильної людини, на кшталт Довбуша, сподіваючись, що зв’язки вирішують все.
Хтось дивиться в сторону Заходу, на Польщу, Німеччину чи навіть за океан, щоб там знайти безпечне та комфортне життя.
Проте псалмист говорить, що його допомога − від Господа, Який має абсолютну владу над всіма обставинами життя. Він знає усе і без Його відома не відбудеться абсолютно нічого в вашому житті. Не існує випадковостей, бо Бог завжди на все має ціль та причину, хоча й не завжди нам це пояснює. Щобільше, завдяки Ісусу Христу ми можемо бути впевненими в любові Божій до нас, Який завжди все робить на добро для нас, бо Він є нашим Батьком. Він є скрізь, а не просто в горах і Йому належить все, в тому числі Скелі Довбуша. Щобільше, Він Сам є Міцною Скелею і в Ньому ми можемо мати душевний спокій та захист.
Читайте також:
Псалом 62:6-9: «Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя! Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюсь! У Бозі спасіння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристановище в Бозі! Мій народе, кожного часу надійтесь на Нього, серце своє перед Ним виливайте, Бог для нас пристановище!».
Отож, біжіть в першу чергу до Нього, починайте і проживайте день з Богом, виливайте свої серця перед Ним, а для цього не потрібно лізти в гори, достатньо лише звести очі і спрямувати серце до неба та помолитися Богу.
