Актуальне

Підсумки 2021 року – політика

Вже у 2020-му році світ остаточно переконався, що ми живемо у вкрай цікаві часи. І 2021-й гідно продовжив справу свого попередника, додавши гостроти відчуттям ще чималою кількістю обставин. Штурм Капітолію, заяви про підготовку державного перевороту та загроза нової військової агресії  − підбиваємо політичні підсумки року і коротко розповідаємо про головні, як на нашу думку, події, що трапилися у році, що минув. 

Міжнародні події

Підсумки 2021 року – політика

На початку 2021 року увага суспільства була прикута до політичних перипетій у Сполучених Штатах, де затверджували підсумки президентських виборівІнавгурації Джо Байдена, перемогу якого ставили під сумнів, передували масові протести обурених прихильників Дональда Трампа, частина яких прорвалася аж до Капітолію. Демонстрантів розігнали за допомогою спецназу та національної гвардії, а у ході сутички загинуло п’ятеро людей.

Підсумки 2021 року – політика

Відразу після свого вступу на посаду, Байден підписує кілька директив, покликаних «відвернути найсерйозніші збитки», завдані адміністрацією свого попередника. Зокрема укази, спрямовані на зміцнення позицій ЛГБТ-спільноти, вважаючи, що «захист прав сексуальних меншин є відмінною рисою цивілізованих країн і має стояти вище національних культур та соціальних традицій».

Внутрішньополітичні тенденції

Підсумки 2021 року – політика

Ще одним з першочергових кроків Байдена стали санкції його адміністрації щодо семи осіб з українськими паспортами, яких звинуватили у зв’язках з Росією. Серед них – нардепи Андрій Деркач і член фракції “Слуга народу” Олександр Дубінський, які були причетні до скандалу, що зачіпав і тему розслідування ділової активності сина нового президента, Хантера.

В Україні на це відреагували досить оперативно, і вже на початку лютого Дубінського вигнали з фракції «слуг». А трохи згодом розпочала санкційну активність і вітчизняна РНБО, що зробила минулий рік роком початку санкцій стосовно своїх громадян. Загалом, на підставі звинувачення у фінансуванні тероризму, вони були  введені проти 19 юридичних та 8 фізичних осіб.

Потрапили під дію санкцій з забороною працювати наступні 5 років і телеканали з проросійською риторикою «112 Україна», «NewsOne» та «ZIK», які, за дивним збігом обставин, мали найбільшу інформаційну залученість і у вищезгаданому скандалі. І попри всю ідейну солідарність з певними діями РНБО, не може не бентежити той факт, що вона фактично почала підміняти собою правоохоронні органи країни та суди. Саме ця обставина і стала однією із ключових тенденцій політичного життя України 2021 року. Адже у діях президента, який після тогорічної відставки міністра МВС Арсена Авакова позбувся останньої силової противаги, відстежується все більш стійке тяжіння до авторитаризму.

До цих тривожних симптомів належать і дії Ради Нацбезпеки, і специфічна риторика влади про російських кураторів в контексті появи будь-яких протестних акцій, і публічні заяви про підготовку до державного перевороту, і кримінальне звинувачення у держзраді, яке отримав головний політичний опонент президента прямо «під ялинку». Та й навіть примусове психіатричне обстеження лідера «антиваксів», попри будь-який скепсис до ідей, які він виголошує, чи не занадто щось нагадує?

З політичного ж позитиву слід зазначити певний «розворот» чинної влади у бік патріотизму, що прослідковується у більш реальному сприйняті події на сході та в усвідомленні, нарешті, важливості забезпечення високої обороноспроможності країни. Принаймні заміна старого керівництва Міноборони та Генштабу, з їх перманентним особистим конфліктом, це, безумовно, добра подія.

Візит до США

Підсумки 2021 року – політика

Градус очікування зустрічі Володимира Зеленського і Джо Байдена, яка відбулася 1 вересня, був досить великим. Український президент летів до США з повною рішучістю поставити американському колезі цілком конкретне питання: «Містере президенте, чому ми досі не в НАТО?», і почути не менш конкретну відповідь. І хоча у підсумку такої відповіді не пролунало, розмова, яку Зеленський охарактеризував як «чоловічу», містила усі нотки державної суб’єктності. Схожа тональність лунала і в його тогорічному інтерв’ю американському каналу НВО, під час якого Зеленський відверто засудив рішення України відмовитись від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки з боку наймогутніших держав світу.

Ці нотки суб’єктності були відчутні і у реакції на пропозицію німецьких соціал-демократів розмістити у нашій країні біженців під час міграційної кризи на кордоні Польщі та Білорусі, що виникла у листопаді. Тоді секретар РНБО Олексій Данилов заявив на брифінгу, що більш справедливим буде, якщо німецькі депутати візьмуть по 2-3-5 мігрантів «до себе додому або до кабінетів Бундестагу».

ЛГБТ і боротьба за «права людини»

Підсумки 2021 року – політика

Одним із зримих результатів візиту президента України до США стало виділення Штатами додаткових 60 млн доларів військової допомоги, що включає бронебійні системи «Джавелін» та іншу летальну та нелетальну зброю. Але пори весь свій позитив, ця сума просто марніє на фоні тих $463 млн, які адміністрація Байдена щедро надала на зміцнення прав людини та боротьбу з будь-якою нетерпимістю. Мова йде зокрема, а точніше сказати в першу чергу, про відношення до ЛГБТ спільноти.

Тож Україна взяла на себе зобов’язання посилити відповідальність за будь-яку дискримінацію та безкомпромісно боротися за гендерну рівність та відсутність будь-яких проявів насильства. І в цьому контексті вже робляться певні кроки. Так жінки отримали несподіваний подарунок у вигляді обов’язкового військового обліку, а грантоїдні організації жваво обговорюють рішучу обіцянку Офісу президента ратифікувати незабаром сумнозвісну Стамбульську конвенцію.

І тільки не менш рішуча позиція Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій, що вказує на загрози, які несе цей документ, що набув репутацію сумнівного і проблемного навіть серед країн Ради Європи, заставила владу трохи пригальмувати. А главу держави навіть заявити про наступне: «Такі питання (ратифікація конвенції) мають обговорюватися у широкому колі, і я вважаю, що Рада церков повинна мати представників під час обговорення цього чи альтернативного законодавчого акту, який захистить людей».

Військова загроза

Підсумки 2021 року – політика

Ще на початку квітня на кордоні України з Росією було виявлено максимальну з 2014 року концентрацію російських військ. Цифра, яка тоді оприлюднювалася, становила близько 75 тисяч військових. І хоча це скупчення офіційно пояснювалось навчаннями,  справжньою метою нарощування Росією військової присутності біля кордонів, як заявив тоді колишній міністр оборони Андрій Таран, було посилення тиску на Україну з метою примусу до поступок у переговорному процесі.

Подальшої ескалації ця ситуація набула в кінці жовтня. Тоді у районі проведення ООС, у відповідь на постійні обстріли наших позицій, уперше відбулося бойове застосування ударного безпілотного літака «Байрактар». І вже незабаром стало відомо, що РФ знову активно накопичує війська на кордоні з Україною. Наразі, їх уже понад 100 тисяч, і у суспільному та міжнародному дискурсі з тривогою обговорюється ймовірне відкрите вторгнення агресора, озвучуються приблизні дати та навіть план нападу. Росія ж у відповідь зухвало звинувачує Україну та НАТО у провокаціях.

Відставка Разумкова та продовження «Вагнергейту»

Підсумки 2021 року – політика

7 жовтня Верховна рада ухвалила рішення про відставку з посади голови парламенту Дмитра Разумкова. За це проголосували 284 народні депутати, переважно з фракції «Слуга народу» (215 голосів «за»). Наступного дня спікером парламенту обрали Руслана Стефанчука. Відставка Разумкова, який пішов проти лінії партії, стала результатом його багатомісячного конфлікту з Банковою. Після його звільнення, як вважають деякі експерти, в оточенні президента фактично не лишилося людей, які можуть сказати йому «ні».

Екс-спікер вже зробив перший крок до розбудови власної політичної сили, куди, теоретично, може увійти певна частина депутатів монобільшості. А соціологічні опитування показують, що якби вибори до парламенту відбулися невдовзі, то партія Разумкова подолала б 5 % бар’єр і потрапила б до Верховної Ради.

Читайте також:

17 листопада журналісти  Bellingcat та The Insider оприлюднили розслідування, в якому вдалося з’ясувати, що унікальна операція української розвідки із затримання російських бойовиків ПВК Вагнера була зірвана після того, як Офіс президента України вирішив її перенести. Нові деталі, оприлюднені у розслідуванні, а також заяви Зеленського після його публікації дають підстави вважати, що найвище керівництво держави понад рік вводило суспільство в оману, послідовно заперечуючи сам факт цієї спецоперації та називаючи її «маячнею».

Ці дві події відчутно позначилися на рейтингу партії влади, хоча, у самого президента, як свідчить соціологія, схоже сформувалося досить стійке ядро прихильників.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Віталій Виноградов

Аналітик Кабінету експертів. Вивчав міжнародну економіку в Дніпропетровському університеті економіки та права.Член Громадської ради при Міністерстві молоді та спорту України, а також при Комітеті Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики з 2019. Член Правління ГО “Громадянський рух “Всі разом!”.

Схожі статті

4 Коментарів

  1. “Інавгурації Джо Байдена, перемогу якого ставили під сумнів, передували масові протести обурених прихильників Дональда Трампа, частина яких прорвалася аж до Капітолію. Демонстрантів розігнали за допомогою спецназу та національної гвардії, а у ході сутички загинуло п’ятеро людей.”

    По-перше. Т. зв. “перемогу” Байдена не просто “ставили під сумнів”.
    Правдиві результати президентських виборів-2020 у США – під тиском і на догоду потужної наднаціонально-глобалістичної олігархії – були брутально, цинічно та підступно-зухвало сфальсифіковані і підтасовані на користь ліво-ліберального та содомофільного кандидата від Демократичної партії. І цей факт переконливо засвідчили неспростовні матеріали й, передусім, численних НЕЗАЛЕЖНИХ свідків та експертів.
    По суті, все це було ніщо інше, як гігантська ЗМОВА – внутрі- і зовнішньополітичного характеру!

    По-друге. Сумнозвісний “масовий штурм Капітолію” 6 січня 2021 р. – це також була не інакше, як масштабна ПРОВОКАЦІЯ та ВИСТАВА з певною метою. Тобто: “під шумок” якої геть унеможливити розгляд Конгресом цілої купи доказів, що чітко засвідчували недостовірність офіційно оголошених і затверджених “результатів” всенародного голосування, та швиденько їх “сертифікувати”.
    Що, власне, тоді де-факто і сталося. На превеликий жаль…

    А також. “…а й навіть примусове психіатричне обстеження лідера «антиваксів», попри будь-який скепсис до ідей, які він виголошує, чи не занадто щось нагадує?”

    Не дуже зрозуміло: який саме “скепсис” викликають у шановного автора цього допису, скажімо, дуже логічні й обґрунтовані ідеї та вимоги цього руху “Права людини”?!
    Й, насамперед, припинити безпардонне свавілля й беззаконня чинної влади та, відповідно, забезпечити суворе й безумовне виконання в Україні основних – фундаментальних демократичних прав і свобод, ґарантованих Конституцією і законодавством України. І серед яких, наприклад, рішучий протест проти ганебної нинішньої практики великомасштабної і ПРИМУСОВОЇ – багаторазово-ТОТАЛЬНОЇ (і справді – досить суперечливої і навіть просто тривожної) “вакцинації”: (начебто) у зв’язку з т. зв. “пандемією коронавірусу”. І т. п.

  2. Р. S. Хоча дійсно: на тлі та довкіл вищезгаданого новозаявленого (причому, з доволі широким і багатобарвним світоглядним діапазоном низки його адептів та активістів) руху “Права людини” – в т. ч. користуючись, як виглядає, певною наївністю і некритичною довірливістю його лідера – намагаються піаритися і окремі неоднозначно-суперечливі особистості. В т. ч. із сумнівним суспільно-політичним та іншим минулим і навіть дехто із запекло-праворадикальних екстремістів…

  3. *Не дуже зрозуміло: який саме “скепсис” викликають у шановного автора цього допису, скажімо, дуже логічні й обґрунтовані ідеї та вимоги цього руху “Права людини”?!
    Мається на увазі: “якщо у когось цей скепсис навіть і виникає”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button