Актуальне

Російські ракети не можуть затьмарити Божу славу

У спортзалі по сусідству з моїм будинком у Києві точаться гарячі дискусії. Росія вже увосьме за останні місяці випустила шквал ракет по українських цивільних об’єктах. Цього разу було випущено 76 ракет. Один чоловік говорить так швидко, що я не можу його зрозуміти. Мій друг, Сергій, каже мені, що він засмучений через війну. Я йому співчуваю. Звичайно, він засмучений. Але його швидкі слова не викликають особливого розуміння, не кажучи вже про надію.

Виходячи зі спортзалу, я потискаю їм руки й благословляю їх на мир у Христі. Моя думка повертається до іншого українського друга, пастора Богдана, і мого нещодавнього візиту до його церкви. Пастор Богдан служить у невеликій церкві в містечку на північний схід від столиці, Києва. Але я пам’ятаю його слова як сповнені надії. Він вірно повторює добру новину про Ісуса тим, хто знаходиться в його громаді, а потім робить дії, які руйнують бар’єри на шляху до Христового Євангелія.

Вранці, коли ми в’їхали в місто пастора Богдана кілька тижнів тому, моя дружина опустила вікно, щоб запитати місцевого жителя, де знаходиться баптистська церква. Без вагань він вказав на захід. Коли ми так і не змогли її знайти, ми запитали ще кількох людей, перш ніж, нарешті, зателефонували пастору Богдану, щоб він вказав нам дорогу. Ми були здивовані, що всі, кого ми запитували, вже знали про церкву і, здавалося, були задоволені її присутністю в їхньому місті. Зазвичай у маленьких містечках з підозрою ставляться до протестантів-євангелістів. «Чому ж тут не так?», − дивувалися ми.

Турбота про інших

Коли ми виходимо з машини, пройшовши за пастором Богданом від центру міста до його церкви, до нас підходить літня жінка. «Сину, допоможи моїй родині з ковдрами», − просить вона його. «Так, можемо, після богослужіння», − запевняє він її. Вона киває і посміхається. Богдан заводить нас у будівлю біля входу на територію церкви. В одній кімнаті стоять мішки з продуктами − гуманітарна допомога для містян. Інша кімната заставлена старими столами та стільцями − імпровізована недільна школа.

«Тут ми зустрічалися з кандидатами на хрещення і підготували близько 10 осіб», − зазначає він. Протягом декількох місяців церква проводить кілька щотижневих богослужінь для сотень людей у місті, ділячись любов’ю Христа, Євангелієм та гуманітарною допомогою. Дехто почав приходити на недільні ранкові богослужіння, а дехто − на заняття з хрещення.

Разом зі старшою жінкою ми заходимо до сусідньої церковної будівлі. Вона майже повна, близько 130 осіб, і в ній жваво розмовляють. По центральному проходу йде маленька дитина і привертає мою увагу. Я на мить присідаю, щоб поговорити з нею, усвідомлюючи, як сильно сумую за онуками.

У кімнаті тепло, і не лише завдяки добрим людям, а й завдяки дров’яній печі, що стоїть вздовж бокової стіни. Богдан пояснює, що їх виготовляють і продають у його містечку − така потреба виникла через атаки Росії на електромережі та цивільну інфраструктуру. Насправді віряни Богдана купують багато буржуйок, щоб передати їх нужденним. Церква також слугує «пунктом обігріву» для всіх, хто шукає порятунку від холоду.

Надія у Христі

Ми займаємо свої місця, і служба починається з молитви до Бога, який захищає беззахисних. Пісні, оголошення та молитви − це суміш російської та української мов, причому остання є відносно новою для цього регіону. Настає мій час проповідувати. Я відкриваю Біблію на Римлянам 5:1-11, де описується нормальне християнське життя, засноване на виправданні в Ісусі Христі вірою.

Ми радіємо цьому благодатному становищу з Богом, яке дає нам і мир з Ним, і надію на славу. Але ми також радіємо, знаючи, що страждання призводить до зростаючої відповідності Христу. Це преображення є вірним знаком того, що ми дійсно Його, що дає нам ще більшу надію на славу.

Після проповіді пастор Богдан очолює час причастя. Під час роздачі хліба в ряду перед нами виникає пожвавлення, адже ще одна сестра покаялася і вперше приймає хліб і вино. Ми дивуємося, як проста проповідь Євангелія і любові до ближнього привертає багатьох до нашого Господа. Зовсім не кричуща. Але змінює життя. Христос у нас, надія слави.

Ще одна слава

Багато українців хочуть бачити свою країну переможницею над імперіалістичною Росією. Ми теж цього хочемо. Вони вигукують «Слава Україні». Розуміючи їхні почуття, ми хочемо іншої слави для українців − і для всіх народів, в тому числі й для росіян. Ми хочемо тієї слави, яку нам пропонує Бог. Тієї слави, яку Син Божий тимчасово залишив, прийнявши вигляд немовляти й лежачи в годівниці для тварин. І це слава, до якої Він повернувся, щоб приготувати нам дім.

Тим часом ми збираємося на богослужіння, щоб підбадьорювати один одного до любові та добрих справ (Євр. 10:24). Чому? Тому що ми віримо, що наші добрі справи прославляють Бога Отця. Тому що Христос через Свого Духа виховує нас і готує до того вічного дому. І тому, що любов Духа, яка переповнює наші серця, показує іншим, що ми є справжніми Христовими учнями. Бачачи цю любов, вони заохочуються приєднатися до нас у подорожі до вічної оселі, щоб розділити нашу надію на майбутню славу.

Читайте також:

Якби ми усвідомили, що означає Євангеліє Христа для цього стражденного світу, ми б теж любили наших сусідів і друзів відчутними, значущими способами. Можливо, ми навіть говорили б так швидко, що вони не розуміли б нас спочатку. Але наші причини для цього були б зовсім іншими, ніж у мого українського друга в спортзалі. Тому що новини, які ми маємо, не переповнюють нас страхом. Це хороші новини, які наповнюють нас надією.

Автор: Рік Перхай

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Джерело
thegospelcoalition.org

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button