Ми живемо в епоху репост-модернізму. ЗМІ масово виробляють інформаційні фейки, які моментально тиражуються користувачами соціальних мереж. Це схиляє любителів всьому давати нові визначення до того, що цивілізація входить в «епоху пост-правди». Але, як попереджав мудрець, «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!… Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!» (Еклезіаста 1: 9,10). І репост-модернізм (коли «смажені» думки «репостяться» з незрівнянно більшим ентузіазмом, ніж холодні факти) мало чим відрізняється від модернізму, який його породив. За винятком, хіба що, більш ефективних технічних засобів впливу на публіку, не обтяжену навичками критичного мислення.
Вражає, наскільки до цього дня живучі пропагандистські міфи, породжені епохою Просвітництва! Типу того, що Церква спалювала прогресивних вчених на вогнищах, а інквізиція була найстрашнішим каральним органом в історії. Правда, варто попросити назвати спалених церквою вчених, називають чомусь видатних представників Церкви, які мирно померли у власному ліжку, а суди інквізиції при перевірці фактами виявляються на порядок гуманніші за сучасну їм світську владу. У порівнянні ж з тим терором, який влаштовували послідовники ідеологів Просвітництва – будь то французька революція, більшовицький і сталінський режими, діяльність марксистів Китаю або Камбоджі, і т.п. – звірства інквізиції взагалі виглядають невинною забавою.
- І будете самі вільні як боги
- Джон Ньютон – работорговець, який пізнав Божу любов
Все ж великі досягнення цивілізації, приписувані просвітителям, були закладені церквою століттями раніше! Це і створення писемності для народів, які не мали її; і розвиток народної освіти; і закладка основ наукової педагогіки; заснування мережі університетів, бібліотек та дослідницьких центрів; формування наукового методу і зародження науки; винахід і поширення друкарства, обгрунтування і впровадження принципів верховенства закону, презумпції невинності, загального і рівного забезпечення невід’ємних особистих прав; повсюдна організація шкіл для незаможних, кухонь для бездомних, сирітських притулків, будинків для людей похилого віку, безкоштовних лікарень і т. д.
Але хіба освічену публіку хвилюють факти? Популярні джерела типу Вікіпедії донині визначають Просвітництва, як одну з ключових епох в історії європейської культури, пов’язану з розвитком наукової, філософської й суспільної думки, як інтелектуальний рух на основі раціоналізму і свободою думки.
Втім, не будемо заперечувати: в одному з напрямків західної думки епоха Просвітництва, дійсно, виявилася піонерською. Цим досягненням є формування виборчих комісій … расового мислення!
Рабство, будучи формою володіння особистістю як власністю, існувало з самої зорі історії людства, але жодним чином не було пов’язане з «расовими ознаками». Рабами могли бути як чужинці, так і одноплемінники. У міру поширення біблійного уявлення про людину, як образ Божий, рабство в Європі до VIII століття зникає за винятком рудиментарних проявів. І яким чином на це вплинуло повстання рабів під проводом Спартака в 74 – 71 рр. до н.е. відомо лише марксистам.
Знову работоргівля бурхливо розквітає у XVII столітті у зв’язку з колонізацією Африки й Америки. Ось тоді-то уявлення про рабство і починають асоціюватися з кольором шкіри. І ідеологи Просвітництва грають в цьому не останню роль! Саме вони заклали фундамент переконань про природжену перевагу «білої раси».
Якщо слідувати раніше поширеним і заснованим на Біблії уявленням Джона Локка (1632-1704), то «оскільки всі люди рівні й незалежні, остільки жоден з них не повинен завдавати шкоди життю, здоров’ю, свободі або власності іншого; бо всі люди створені одним всемогутнім і нескінченно мудрим Творцем; всі вони – слуги одного верховного Владики, послані у світ за Його наказом і за Його справою» (« Про громадянське правління», 1689), що може послужити виправданням поневолення африканців або американських «дикунів ? Просвітителі знайшли відповідь: їх біологічна неповноцінність, яка визначається за расовими ознаками!
В епохальній праці «Про природні різновиди людства» (1776) Йоганн Фрідріх Блюменбах (1752-1840) виділив у людей п’ять таксономічних категорій, починаючи з «кавказців», сформувавши таким чином нову громадську парадигму – «теорію» расових відмінностей. Іммануїл Кант (1724-1804) пішов в обгрунтуванні расової ієрархії ще далі: «В жарких країнах людина дозріває раніше у всьому, але не досягає такої досконалості, як в помірних зонах». «Найбільше досконалість людства представлена в білій расі … Жовті індіанці мають меншу кількість талантів. Негри нижчі, а найнижчі – деякі з американських народів». «[Білі] володіють усіма природними імпульсами, вираженими в афекту і пристрастях, всіма талантами, усіма схильностями до культури й цивілізації, яка дорівнює готовністю як підкорятися, так і управляти. Вони єдині, хто завжди просувається до досконалості».
Як підсумовує філософ Роберт Бернасконі (р. 1950), Кант «дав перше наукове визначення раси; він просував це визначення, коли воно було оскаржено, і він побачив, як воно було прийняте деякими з провідних дослідників людських різновидів». Це стало головною відправною точкою ідеї переваги білих і расизму в цілому, виправданням нового історичного витка узаконеного рабовласництва.
І кому ж довелося розгрібати ідеологічні авгієві стайні епохи Просвітництва? Знову – Церкві! Попри величезні доходи, які приносив бізнес на «живому товарі» як самим работорговцям, так і скарбниці у вигляді податків, християни не переставали проголошувати, що невід’ємні права на свободу, сім’ю, майно і прагнення до щастя дано людині Богом ще при створенні, і посягання на них неприйнятне. Примітна в цьому плані діяльність парламентарія Вільяма Уїлберфорса (1759-1833), завдяки зусиллям якого работоргівля була оголошена в Великобританії поза законом в 1807 р, а рабство – в 1833 р
Говорячи про Творця, Біблія стверджує, що «І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх» (Дії 17:26).
Звільнення в Писанні незмінно представляється як благословення, а поневолення завжди – як прокляття. Про те, що свобода є природним станом людини, рабство ж – його збоченням, Ізраїль отримував нагадування в кожному поколінні через заповідь про Ювілейний рік: «І освятите рік п’ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться» (Левіт 25:10).
Навіть найперша заповідь Декалогу містить вказівку на звільнення: «Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною!» (Вихід 20: 2,3). Бог закликає слідувати за Ним не з рабської покірності, а тому що Він – Єдиний, хто дає свободу! Господь звільняє від будь-якої форми рабства – від провини, від наркотиків, від одержимості бісами, від деструктивних відносин, і т.п. І хоча остаточного звільнення від гріха в занепалому світі досягти не вдається (1 Івана 1: 6-2: 11), реальність обітниці настільки велика, що ми відчуваємо її вже зараз (3: 2-10).
Уже в самій першій Своїй проповіді (Від Луки 4: 17-21) Ісус проголосив виконання пророцтва: настав остаточний Ювілейний рік (Левит 25: 9-10) – «рік Господнього змилування» (РСТ), «рік/час милості Господньої» «Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в’язням відчинити в’язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі» (Ісая 61: 1,2). Той же самий Дух, що помазав Ісуса як Христа звіщати Радісну Звістку, посилає Його проголошувати свободу полоненим, і звільнення пригнобленим.
«І оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас:» (Левіт 25: 9,10), – саме цей текст, текст заповіді про Ювілейний рік, написаний на відомому Дзвоні свободи. Через усиновлення Отцем через Сина і поблажливість Святого Духа свобода ця вже виливається на кожного, хто перебуває не «в гріху» а «у Христі». На всіх в рівній мірі. Духу расові відмінності невідомі.
Але не забувайте: ми живемо в епоху репост-модернізму. Тисніть «репост»!
Джерела:
- Головін Сергій. Біблійні основи науки. Наукові знання і християнська віра. – https://knigionline.com/…/bybleyskye-osnovanyya-nauky-nauc…/
- Головін Сергій. Біблія і політика. – https://knigionline.com/…/khryst…/byblyya-y-polytyka-e-book/
- Головін Сергій. За образом і подобою. Походження, сутність і призначення людини. – https://knigionline.com/…/po-obrazu-y-podobyyu-proyskhozhd…/
- Jamelle Bouie. The Enlightenment’s Dark Side. How the Enlightenment created modern race thinking, and why we should confront it. https://getpocket.com/explo…/…/the-enlightenment-s-dark-side
