Блог Себастьяна Тегзи

Чому я не мовчу?

Я не можу обходити гострі кути. Я не можу кривити душею. Я не можу мовчати, навіть якщо за це потрібно платити ціну. Я не можу пожертвувати свободою слова. Але й безапеляційно кидати правду в лице я теж не можу, адже я можу помилятись. Чому я не мовчу?

Я не хочу брати на себе роль глашатая істини в останній інстанції. Це смішно, нескромно і нерозумно. Але що б я хотів, так це мати вільне право говорити вголос те, що вважаю правдою, і не боятись потрапити за це під цензуру, усвідомлюючи водночас свою суб’єктивність і обмеженість. А це означає, що таке саме право я визнаю і за кожною людиною. А отже, я готовий слухати іншого, а не тільки говорити своє. Це називається діалог. І він вимагає свободи, чесності, відваги й смирення. Кожен повинен мати право висловитись без остраху бути зацькованим. Однак, висловитись тактовно, тому що, якщо кожен висловиться безапеляційно, не чуючи іншого – це буде не свобода слова, а змагання гібонів. Свобода неодмінно пов’язана з відповідальністю. І ми тут не одні. Нам потрібно вчитися розмовляти і чути один одного.

Давайте будемо чесними. Хто з нас прийняв коли-небудь хоч одну якусь істину, коли її нам нав’язували чи до неї змушували? Чи є хтось такий хоч один? То чому ж ми сподіваємось, що хтось інший прийме істину від нас, якщо ми будемо її насаджувати? Це ще ніколи не спрацювало. Коли ми щось насправді приймаємо – це завжди є добровільно, без тиску і примусу. Істина не потребує, щоб її продавлювали, вона сама містить у собі силу, що переконує. Ми можемо тільки скромно свідчити про неї, нею ділитися і разом до неї наближатись, а не володіти нею чи всім навколо її втовкмачувати.

Ось чому я відмовився від звички на кожному кроці вказувати всім і кожному, в чому вони, на мою думку, помиляються чи розходяться з Біблією. І це в жодному разі не означає, що я з усіма у всьому погоджуюсь. В мене достатньо сформовані переконання і досить чітка точка зору на різні питання. Втім, я хотів би, щоб мій богословський скелет був внутрішнім і покритим плоттю людяності, а не зовнішнім панциром, який б’є усіх навколо, ховаючи за цим свою власну уразливість. Я хотів би радше залишатися зовні чутливим, зберігаючи, однак внутрішню впевненість, аніж бути внутрішньо вразливим, але зовні грізним, ранячи інших. Достатньо вже такого було в минулому. І мені прикро і соромно за кожен випадок, коли я поранив когось своєю правильністю і різкістю.

Читайте також:

Отож, чому я не мовчу? Я не мовчу, тому що хочу бути чесним і вільно висловлювати свою думку, не оминаючи гострих кутів і водночас не насаджуючи її безапеляційно іншим. Я не мовчу, тому що не терплю зацитькування і хочу мати вільне право говорити вголос те, що вважаю правдою, шануючи водночас таке право за іншими. Я не мовчу, тому що хочу наближатись до істини не сам, а в дружньому діалозі з усіма, хто відкритий до спілкування і конструктивної дискусії.

Схожі статті
Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!