Подружжя, Оля з Іваном, жили більш ніж скромно. Бували часи, що не те що б хліба не було за що купити, а й сірника. Разом з тим, вони довіряли Господу і ніколи не нарікали на фінансову скруту.
Одного разу, це було наприкінці весни, Оля звернулася до Бога з проханням:
– Боже, я знаю, як дорога для Тебе, знаю, що Ти мене любиш. Я у Тебе така хороша Твоя дитинка. Проте дай мені підтвердження, що це так, що я для Тебе найдорожча. Ось уже надходить літечко, а з ним і тепло, а я навіть плаття не маю, аби вдягнутися. А я ж так їх люблю, проте не маю. Коли Ти мені його даси, я буду знати, що Ти мене справді сильно любиш і я Тобі така дорога.
За кілька днів надійшла неділя. Оля з сім’єю пішла на служіння. Ще до початку зібрання до неї підійшла одна сестра.
– Оля, я щось маю для тебе, – мовила вона замість привітання. – Правда не знаю, чи це сподобається тобі чи ні. Ось візьми, – простягнула пакунок жінці.
– А що там? – здивовано запитала Оля.
– Відкрий, побачиш.
Заінтригована жінка, розгорнула пакунок…
…в її руках опинилося красиве плаття…
Минуло кілька днів…
Якось Олю перестріла знайома жінка.
– Я хочу тобі подарувати плаття, – сказала.
Оля розгублено розвела руками, не находячи слів для відповіді…
Пройшло небагато часу, як одного дня, до неї подзвонила сестра з Тернополя:
– Оля, слухай, я хочу тобі дещо передати.
Незабаром жінка отримала передачу з Тернополя – величезний пластиковий пакет. Коли вона глянула на його вміст – він був доверху набитий платтями…
Так протягом всього літа, раз в тиждень, ті чи інші люди, дарували Олі плаття – нові, вишукуванні, гарні. Деякі з них вартували не малі гроші, які Оля не завжди мала, а коли й мала, намагалася поділитися з бідними, аби щось їм купити.
Щодо одягу для себе, то думала: «Якось переб’юся», і йшла на гуманітарку.
Одного разу, знайома продавчиня, закривала магазин і робила розпродаж товарів, серед них були і плаття – ті, які не розпродала, всі подарувала Олі.
Та найдивнішим було те, що, люди дарували жінці саме плаття, а не кофти, блузки, чи щось інше з жіночого гардеробу.
Отак, куди б Оля не пішла, всі намагалися подарувати їй плаття.
Якось до Олі приїхала мама (вона жила в Росії). Після взаємних привітань, обіймів та сліз від зустрічі, вона почала роздавати подарунки.
– Оля, а це тобі, – сказала підійшовши до дочки й протягнула їй згорток.
– Дякую! – відказала донька, беручи його в руки.
– Тобі не цікаво, що там? – запитала мама.
– Звісно цікаво, – Відповіла Оля.
– А чому ж не відкриваєш? Щось не так? – перепитала, помітивши, як у доньки тремтять губи.
Оля відкрила пакунок. Проте, ще до того вона знала – там буде плаття.
Так воно й було…
Отож її зустрічі зі знайомими, а часом навіть з не знайомими людьми, часто починалися зі слів: «Оля, я щось для тебе маю…».
Проте, для жінки отримувані плаття не були просто платтями. В її голові звучали Слова Божі: «Я Тебе люблю. Ти для Мене найдорожча!».
Так усе літо, три місяці, кожного тижня, Оля отримувала від Господа плаття. Тож мала вона їх не менше ніж якась знатна особа – всіх кольорів, відтінків та фасонів. І були серед них зелені, жовті, червоні, рожеві, бірюзові, рубінові, білі й короткої довжини, і середньої, і її улюблені: довгі з узорами та квітами…
Оля не раз дефілювала то у блакитному, з двома ярусами складок платі та візерунками із чудернацьких сніжинок на грудях та рукавах, то прозоро-коричневому на темній підкладці, з вертикальною змійкою смугами із в’язаними квітами на них, то у…
Тож кожен раз жінка дивувала свої друзів та знайомих своєю багатою колекцією із суконь.
Читайте також:
Якось, в кінці серпня, коли Оля стояла з цілою сумкою суконь, які їй привезли, Господь промовив до неї:
«Пам’ятаєш той момент, коли ти сказала: «Господи, якщо я Тобі така дорога, подаруй мені плаття». Так ось – Я кожен тиждень через людей дарував тобі не одне плаття, показуючи, що ти для мене дуже дорога, дуже цінна. І Я все літо, нагадував тобі про це неодноразово».
Оля була приголомшена Божою реакцією, зворушена до сліз. Вона розуміла, що люди, які приносили їй плаття, не знали про її молитву-прохання, але вона долетіла до Батькових вух і Він захотів порадувати Свою улюблену дитину.
