Блог Михайла Назаренка

Луцьке Євангеліє

Луцьке Євангеліє — пам’ятка галицько-волинської книгописної школи та пам’ятка української мови XIV століття. Луцьке Євангеліє майже на два століття старше за Пересопницьке Євангеліє і вважається його предтечею. Це одна з найдавніших богослужбових книг України, що збереглася до наших днів.
Коли  польський король Казимир ІІІ завоював галицьку частину земель колишньої другої української держави і відібрав у 1341-1344 роках головне  місто Волині – Володимир, під владою волинського князя Любарта-Дмитра  залишився тільки Луцьк і вся його земля.

На межі з Володимирською землею князь оселяє своїх прихильників та родичів по Гедиміну, литовських удільних князів. Поблизу Луцька він будує замок, який дістав ту ж назву, що і місто, або як його ще називають замок Любарта. Неподалік від нього, в західно-північній  частині Луцька при дорозі, за річкою Стир був розташований Спаський Красносельський монастир. Саме тут, в цій обителі і з’явилося Луцьке Євангеліє невідомого для нас автора.
Взагалі Волинська земля, попри занепад Галицько-Волинської держави  стала благодатним ґрунтом для української перекладацької школи. І згаданий нами рукопис  посідає перше місце у наведеному списку. Хоча Луцьке Євангеліє не надто багате на історико-біографічні факти, проте ми завдячуємо Всевишньому, що воно дійшло до наших часів. Що воно належало спочатку монастиреві, про це непрямо вказує дарчий запис землі цій обителі на берегах рукопису. Чому і звідки з’являються такі записи на сторінках Святого Письма важко сказати.
За своїм віком рукопис  на два сторіччя старший за Пересопницьке Євангеліє. Науковці вважають його предтечею останнього. Дослідники Луцького Євангелія  однодумно  зараховують його до пам’яток галицько-волинської книгописної школи, яке зафіксувало розвиток української  мови  у XIV столітті. Зокрема, старослов’янський текст пам’ятки зберіг низку фонетичних рис української мови, що присутні й у сучасному мовленні українців: відоме наше «і» (у тексті рукопису у слові корінья), чергування «у» – «в»: вчителюучителю та інші.
Як пам’ятка опинилася на Московщині – невідомо. Зберігається вона нині у  державній бібліотеці в Москві. 2011 року в Україні здійснили факсимільне видання пам’ятки накладом 1000 примірників. При відтворенні фотокопії спеціалісти зберегли розмір текстів і прикрас, усі сторінки відновили в оригінальному вигляді, кольорі та об’ємі. Видавці використали для факсиміле шведський екологічно чистий папір, що імітує пергамент. Збережено також всі маргіналії, що містить оригінал. З технічних причин факсимільне видання зменшили на 5 відсотків, але сторінки передали в оригінальному кольорі, без додаткової ретуші.
Завдяки  зусиллям багатьох поколінь Луцьке Євангеліє  дійшло до наших часів. І ось тепер, після майже семисотлітнього періоду забуття, книга отримала нове життя, вона стала однією з перших святинь у духовно-культурному відродженні українського народу.
[sc name=”futerblock” ]  

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Назаренко

Народився: Запоріжжя 1965; 1986-91 - Запорізький держуніверситет, спеціальність: викладач української мови та літератури. Працював учителем у школі 3 роки; 15 років - диктором і ведучим програм "Слово про слово", "Гранослів" на ОДТРК "Лтава".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!