Через свою природу органічних матеріалів, які неминуче розкладаються, текстиль рідко зберігається в археологічних знахідках, але при певних обставинах їх збереження, ці крихкі артефакти відкривають вікно у соціальну, економічну та технологічну сфери стародавнього світу.
Джерело: biblicalarchaeology.org
У січні 2021 року дослідники на місці Тімни на півдні країни, що знаходиться у засушливому ізраїльському регіоні Негев, оголосили про унікальне відкриття. Вони знайшли вовняну тканину, не тільки датовану десятим століттям до нашої ери, але й пофарбовану в фіолетовий колір. Це перший фіолетовий текстиль залізного віку з усього південного Леванту.
Очолюваний Ерезом Бен-Йосефом з Тель-Авівського університету, проєкт Центральної долини Тімна виявив три фрагменти фіолетового текстилю разом з промисловими відходами на «Пагорбі рабів». Тканина датується радіовуглецевим методом кінцем XI − початком X століть до нашої ери (ранній залізний вік), що відносить ці фрагменти до часів біблійних царів Давида та Соломона. Деякі вчені вважають, що Тімна на той час була мідним рудником і плавильним центром для стародавнього Едома, сусіда Ізраїлю на сході.
Барвник на фрагментах текстилю аналізували в університеті Бар-Ілан. За допомогою рідинної хроматографії високого тиску (ВЕРХ) дослідники встановили, що барвник був справжнім барвником із равликів мурекс, відомий в історії як королівський фіолетовий. Процес екстрагування барвника з гіпобранхіальної залози равлика – трудомісткий, що й зробило його дорогим. Кожен равлик містить менше грама такого барвника, тож щоб пофарбувати відрізок тканини – потрібно сотні равликів. Зазвичай тільки еліта могла дозволити собі придбати фіолетовий одяг, тоді як тканина, пофарбована рослинними барвниками, була більш доступною. У Біблії фіолетовий одяг згадується насамперед у гардеробі священства та королівських осіб, а також у оздобленні скинії та храму.
Оскільки таке мистецтво фарбування припинилося ще в давнину, дослідникам довелося спиратися на такі історичні тексти, як «Природна історія Плінія Старшого» з першого століття н. е., що описують процес та експериментальну археологію. Професор Зоар Амар з Університету Бар-Ілан навіть їздив до Італії, щоб реконструювати складний процес багатоетапного фарбування.
Для фіолетового та синього барвника використовували кілька різновидів морських молюсків, поширених у Середземному морі. До них належать: античний-смугастий барвник-мурекс (Hexaplex trunculus), колючий барвник-мурекс (Bolinus brandaris) і червоноротий кам’яний панцир (Stramonita haemastoma). У той час як B. brandaris і S. haemastoma виробляють рожево-фіолетовий відтінок, а H. trunculus виробляє більше фіолетово-блакитних відтінків.
Дослідники з’ясували, що барвник з B. brandaris або S. haemastoma використовувався для фарбування двох фіолетових тканин з Тімни. Хоча це неможливо звузити до конкретних видів, експерименти показали, що вилучення барвника з S. haemastoma є дещо зручнішим, оскільки залоза більша і містить більше барвника.
Третя фіолетова тканина, здається, була пофарбована методом «подвійного фарбування», який передбачає занурення ниток у дві ванни барвника. Пліній Старший описує цю технологію та отриманий колір як найпрестижніший відтінок фіолетового. Забарвлення нитки барвником або з B. brandarisor, S. haemastoma, а потім з барвником з H. trunculus дозволило б отримати колір, подібний до третього фіолетового текстилю від Timna.
Найдавніші археологічні докази справжнього фіолетового барвника датуються XIX століттям до н. е. На мінойських місцях (сучасного Криту) археологи виявили великі купи мурексових оболонок, які потенційно могли слугувати непрямим свідченням процесу вилучення барвника. Вони також виявили керамічні басейни з плямами, датовані 14–7 століттями до н. е.. Це було на кількох місцях уздовж середземноморського узбережжя Сирії, Лівану та Ізраїлю. Текстові докази фіолетового барвника надходять з Нузі 15-го століття (Ірак), Амарни 14-го століття (Єгипет), Кноссу 13-го століття (Крит) та пізніших класичних джерел.
Фінікійці, які жили на узбережжі Середземного моря, прославились як виробники та продавці фіолетового полотна. Не дивно, що більшість археологічних пам’яток із свідченнями промислових фіолетових барвників на півдні Леванту з’являються у Фінікії: Тир, Шикмона, Тель-Кабрі та Тель-Кейсан. Навіть у Біблії записано, що коли король Соломон почав будувати Єрусалимський храм, він попросив тирського царя Хірама послати його «ремісником, умілим працювати із золотом, сріблом, бронзою та залізом, а також з фіолетовим, малиновим та синім кольорами».
Автори дослідження відзначають цікаву паралель між їх відкриттям та книгою Суддів 8:26, де описуються царі-мадіамці в золоті та «пурпурному вбранні». Хоча царство Мадіана не було ідентифіковане археологічно, воно, ймовірно, було сусідом у пустельних районах на південь від Едома. Події, описані у книзі Суддів 8, традиційно датуються ранньою залізною епохою, тим самим періодом, що й фрагменти фіолетової тканини з Тімни. Таким чином, біблійний текст, що описує приблизно той самий період, пов’язує фіолетовий одяг з елітним класом кочового або напівкочового пустельного царства.
Читайте також:
Немає сумніву, що фіолетовий текстиль Тімни дає змогу зрозуміти не лише напівкочове царство Едома, а також економіку та технічний прогрес Південного Леванту в ранньому залізному віці.
