Жила собі бідна єврейська родина. Дітей було багато, а грошей замало. Бідолашна мати працювала на знос − готувала, прала і кричала, роздавала потиличники й голосно нарікала на життя.
Нарешті, збившись з ніг, вирушила за порадою до рабина: як стати доброю матір’ю?
Вийшла від нього задумана. З того часу її як підмінили. Ні, грошей у сім’ї не побільшало. І діти слухнянішими не стали. Але тепер мама не лаяла їх, а з її обличчя не сходила привітна усмішка. Раз на тиждень вона йшла на базар, а повернувшись, на весь вечір замикалася в кімнаті.
Дітей мучила цікавість. Якось вони порушили заборону та заглянули до мами. Вона сиділа за столом і …пила чай із солодкою булочкою!
«Мамо, що ти робиш? А як же ми? – обурено закричали діти.
«Ша, діти! – поважно відповіла вона. − Я роблю вам щасливу маму!
Мораль: щоб віддавати себе іншим, потрібно спочатку приготувати те, що роздається.
Джерело: Мірт
“Жила-була” В українців кажуть: “жила собі”, “жили собі”, “жив собі”. Це у москалів “жили-були” і… загули.
“Вибившись із сил”. Українці кажуть: “збиватися (валитися, падати) з ніг”, “мордуватися”, “опадати з сил (на силах)”, “висилюватися з останнього”.