Блог Сергія Головіна

Принципи щедрості

Закон мандрівника говорить: не обростайте речами! Це зовсім не означає, що потрібно відмовлятися від обновок і ходити в обносках. Але якщо ви рік-другий чимось не користувалися, навряд чи будете користуватися надалі. Віддайте це. Нужденних вистачає. Апостол Павло нагадує:

«Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35).

Пристрасть до наживи подібна до голоду, пов’язаного з тягою до нездорової їжі. А утриманням від їжі голоду не задовольнити. Здорова їжа − ось що необхідно! Тут уже одного вдоволення недостатньо. Воно − протилежність невдоволенню. Протилежність пристрасті до наживи − щедрість.

«Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє. Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він» (Притчі 11:24-25).

Наші стосунки з людьми є відображенням наших стосунків із Богом. У зв’язку з цим ми можемо виокремити чотири біблійні принципи, «4П» щедрості.

П1. Пропорційність

Писання пропонує відокремлювати частину доходів на славу Божу.

«Нехай кожен із вас відкладає зі свого заробітку частину грошей» (1 Коринтян 16:2).

У Законі Мойсеєвому частка, яку слід було відокремлювати на славу Господа, була чітко визначена і становила десятину (десяту частину). У Новому Завіті відсоток не вказано, але цілком зрозуміло, що його відокремлення повинно бути запланованою й усвідомленою дією. Коли ми починаємо шарити дріб’язок по кишенях, це ніяк не можна назвати подячним приношенням. Ми ж не жебраку на паперті подаємо! Бог наших грошей не потребує, Він не поспішає, тож не метушіться. Якщо заздалегідь не підготувалися, краще утриматися до наступного разу, коли з молитвою ухвалите рішення, яку саме частку хочете відокремити на приношення Господу, і завчасно освятите (відокремте) її.

Нерідко, втім, у громадах незрілих, які звикли існувати коштом братнього «підживлення ззовні», можна почути на це два заперечення. Перше: з якого дива я маю віддавати свої гроші? Воно виникає через нерозуміння того, чиї це гроші насправді.

«Щоб ти не сказав у серці своїм: Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут. І будеш ти пам’ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу, щоб виконати Свого заповіта, якого присягнув Він батькам твоїм, як дня цього» (Второзаконня 8:17-18).

Не ми за своєю неймовірною щедрістю ділимося з Богом частиною того, що здобули, а Він за Своєю благодаттю дозволяє нам залишити собі частину того, що дав нам. Повертаючи лише дещицю від отриманого, ми визнаємо: все, що ми маємо, належить Йому.

Друге поширене заперечення зводиться до того, що десятина, мовляв, − старозавітне встановлення, і до часу Нового Заповіту не відноситься. Христос усе оплатив. Це ж у Старому Завіті сказано:

«Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці» (Малахія 3:10).

Ми ж живемо не за законом, а за благодаттю. Що сказати на це?

Ну насамперед варто згадати, що благодать не те ж саме, що халява.

Далі, не завадить визнати, що десятина, як форма подячного приношення Богові, практикувалася задовго до Закону. Авраам відділяв десяту частину Всевишньому за добрих півтисячоліття до Мойсея (Буття 14:18-20).

До того ж хіба Новий Завіт скасовує Старий? Порушити Закон прийшов Ісус чи виконати (Матвія 5:17)? Так, нам більше не слід приносити криваві жертви, «які ніколи не можуть знищити гріхів». Але це не тому, що вони скасовані, а тому, що «освячені ми одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа» (Євреям 10:10-11). Церемоніальна частина Закону не скасована − вона вже виконана! Що ж до моральних принципів, на яких будуються стосунки з Богом, то вони − незмінні. Чи Десять заповідей теж втратили чинність?

Зрештою, як можна говорити, що якась заповідь більше не актуальна, якщо Сам Ісус стверджує, що її слід виконувати? А заповідь про десятину саме така. Відкрийте Біблію і прочитайте: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати» (Від Матвія 23:23). Для впевненості перечитайте ті самі слова Спасителя в Євангелії від Луки (11:42). Зверніть увагу − Ісус каже: потрібно робити! Дієслово edei (належати, бути необхідним, бути належним, бути потрібним) стоїть у недосконалому часі, тобто не відноситься виключно до минулого.

П2. Пріоритетність

Бог не діє за залишковим принципом. Господь каже:

«Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об’явлення 3:20).

Варто Йому відчинити, як це вже буде Його вечеря, а не наша. Він − на чолі всього, зокрема − наших приношень. Тож відокремлювати варто «первородне від туку» − одразу ж після отримання.

П3. Прогресія

Приношення − єдине, у чому Писання закликає випробувати Бога:

«Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?» (Малахія 3:10).

У зв’язку з цим постає питання: навіщо він потрібен, цей надлишок? Що з ним робити?

Відповідь очевидна: надлишок дається, щоб ми могли ним ділитися з іншими! Як Авраам отримав благословення, щоб у ньому благословенні були всі народи землі (Буття 18:18, 22:18, 26:4), так і Бог благословляє нас, щоб ми стали благословенням. Принцип незмінний.

Справді, в апостольських посланнях не йдеться про те, яку саме частину доходів належить відокремлювати в приношення Господу. Тож це − питання особистого вибору. Проте Іоанн пише:

«А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать. Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з’явилися через Ісуса Христа» (Іоанна 1:16,17).

Якщо під «одинарною благодаттю» Закону приписаним вираженням подяки було відокремлення десяти відсотків, чому добровільне вираження подяки за «подвійну благодать» має бути меншим?

Не буду наводити імен − стосунки з Господом справа дуже особиста. Але я знаю конкретних людей, у яких рішення віддавати десятину змінило не тільки стосунки з Господом, а й навички поводження з грошима, а також саме їхнє життя. Знайомі мені й ті, хто прийняли рішення почати з малого, а потім, бачачи плоди, постійно збільшували частку, яку віддавали. «Випробуйте Мене, каже Господь». Відомий мені бізнесмен, який колись вирішив щороку відокремлювати на один відсоток більше. Зараз він уже не молодий, і віддає більш ніж половину своїх доходів. І, запевняю вас, він не бідує − йому все ще є, чим ділитися.

П4. Посвята

Дуже важливо розуміти, що приношення − це не інвестиція під відсотки для отримання матеріальної вигоди. Ми не даємо, щоб більше отримувати, а отримуємо − щоб віддавати.

«А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком» (2 Коринтян 9:6-8).

Так чи інакше, важливість цього питання підтверджується тим, що Ісус говорив про ставлення до матеріальних благ більше, ніж про що-небудь інше. Нам же хочеться якихось суто духовних одкровень. Але шлях слідування за Христом є таїнством. Його невидима дія в нас проявляється через наші видимі дії. А тому вкрай важливо пам’ятати: вдоволення − це не майбутній стан, а сьогоднішнє ставлення.

Читайте також: 

PS. Упевнений, що не всі з усім у цьому лонгріді будуть згодні. Будь-які критичні зауваження приймаються з вдячністю. Але для ясності дискусії я попросив би передувати свій коментар зазначенням, яка його мета:

  • роз’яснення того, як краще виконувати біблійні принципи жертовності
    або ж:
  • виправдання того, чому виконувати їх не слід.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button