Блог Михайла Назаренка

Дещо про мовні огріхи

В цей нелегкий для нашої Української держави час, коли війна триває на полі битви, вона точиться і в духовній сфері. З духовною цариною пов’язана також і мова. Тож у будь які часи – миру чи війни – ми маємо не забувати про неї.  Плекати її, очищувати, як вояк, боєць, солдат чистить свою зброю, незалежно від обставин, бо вона має бути завжди напоготів. Наші дописувачі не байдужі до культури української мови, тому ми вдячні їм за їхні побажання, рекомендації та критику. Можливо, в чомусь і заслужену. Сьогодні ми публікуємо деякі зауваги нашого постійного читача Михайла Назаренка. Сподіваємося, що після ознайомлення з цими заувагами при підготовці майбутніх статей, наші шановні і дорогоцінні дописувачі поставляться з максимальною вимогою до своїх текстів. А наша редакція постарається також поліпшувати мовну якість друкованого слова. Цікавого вам читання.  

Про мовні огріхи

«Слово про Слово» читаю давно. Газета порушує пекучі питання християнського життя, духовного світу і нашого сьогодення. За що їй щире визнання і подяка. Та ознайомлюючись із чималою кількістю статей авторів, спостерігаєш, що вони або слабо вичитані ними самими, або прогнані крізь онлайн-переклад, а звідси й відповідна якість українського тексту. Свого часу, коли мені доводилось працювати редактором на обласному радіо, то щоб зекономити час на перекладі, заганяв текст в онлайн-переклад і як годиться отримував такі перли з московської мови на українську: «слабый пол» (в значенні жінка) – слабка підлога; «половая щель» (в значенні підлоги) – статева щілина; «футбольные трусы» –  футбольні боягузи. Не наводитиму далі таких прикладів, бо онлайн-переклад, незважаючи на теперішні вдосконалення, грішить на буквальну дослівність в першому лексичному значенні, не розрізняючи інших його розумінь і відтінків. Тож я, як і більшість моїх колег-редакторів, відмовились від таких послуг, бо собі дорожче, а зайнялись штудіюванням питомої української лексики. До чого я все це кажу? А до того, що й нинішнім авторам статей слід відмовитись від таких сумнівних послуг, а піти слідом за моїм прикладом. Так, це може забрати чимало часу. Але воно того варте! Мова завжди потребує, як діямант, своєї обробки й удосконалення.

А тепер я хотів би спинити увагу на тих мовних огріхах, з якими я стикаюсь, коли читаю статті шанованого мною видання. А їх часто й густо чимало. Без перебільшення – в кожному фактично дописі. Таке ставлення до мови доволі небезпечне. Тому що без ґрунтовного редаґування й перевірки друк цих текстів розмиває мовні норми й призводить до її калічення та спотворення. Читач, знайомлячись з такою, так би мовити, «мовою», починає засвоювати невластиві ковані «норми». І він, не знаючи справжньої мови, почне саме так говорити і писати.

Уривок із допису «…численні факти, які наводять  багаточисельні злочини, розсіюючи останні сумніви». В ньому відразу помічаєш кілька недоладностей. По-перше, прикметник багаточисельний, що є калькою з московської мови многочисленный – в українській мові відсутній. Його заступає слово численний, що правильно вжито на початку уривку. Але використовувати його повторно – значить внести в мову одноманітність і збіднити її. Яке ж тоді слово варто ужити? Українська мова багата на такі ресурси. Наприклад, чимало, багато, безліч, сила, без ліку, без числа тощо.

По-друге, фонетичний закон милозвучности української мови, або як це називають мовознавці, евфоні́я (грец. εὐφωνία), вимагає уникнення збігів голосних і приголосних чи в середині слова чи при їх сполученні в реченні, або складного для вимови нагромадження звуків. В живому мовленні, ми не завжди можемо дотримуватись його, але він дуже важливий на письмі. І саме тут милозвучність або евфонія відіграє провідну роль. Бо мову не тільки слухають, але й читають.  В цілому, в наведеному уривку побудова речення дотримується цього закону. Проте є нюанс: «…факти, які…» Слово факти закінчується на голосний і наступне слово розпочинається з нього – «…и/я..». В таких випадках сполучне слово які, що виступає в ролі іменника замість слова факти, можна заступити сполучним словом що. Зміст від цього не змінюється.

По-третє, факти не можуть наводити злочини. Автор напевно хотів сказати, що наведені приклади ґвалтувань, тортур, убивств проілюстровані багатьма доказами. Тут можна навіть використати словосполуку факт злочинів: ґвалтувань, тортур, убивств.

По-четверте, ознайомившись із реченням, впадає в очі, що сумніви не зникли, а навпаки, їх стало ще більше. Бо слово розсівати має значення збільшувати кількісно. Адже сівба саме і передбачає збільшення майбутнього врожаю тої чи іншої культури. Московська мова, як і сам народ, в цьому плані як завжди оригінальні. На Московщині досі «делают зємлю», а звідси і «зємлєдєліє». Хоч у тій же московській мові є правильне слово – «зємлєпашество». Але в силу якихось незрозумілих причин його просто забули і вживають його рідко. Але повертаючись до вислову розсіваючи останні сумніви наведемо правильний український відповідник московському рассєівать сомнєнія . Ним є вислів розвіювати, розвіяти (розганяти,  розігнати) сумніви, тобто усувати, ліквідовувати.

Тож як звучав би нині цей уривок з нашими виправленнями? «…численні факти злочинів, які проілюстровано багатьма доказами, розвіюють (розганяють) останні сумніви…». Це уривок з іншої статті за 4 квітня. На жаль, не пам’ятаю її назви.

Наступний допис. Джерело: https://slovoproslovo.info/rozbir-patsifizmu-ukrainska-menonitska-spadschina-formue-evangelsku-vidpovid-rosii

«Друга Світова війна привела до депортації до Центральної Азії. Кількість продовжувала зменшуватися та більшість з тих, хто залишилися, відправились на захід з відступаючою німецькою армією.»

Що в цьому уривку насторожує та потребує виправлення? Насамперед, коли ми хочемо вказати на якісь погані наслідки чогось в силу певних причин, то маємо вживати слово призводити, а не приводити. Останнє слово має аж сім значень і чимало відтінків, але жодне з них не пов’язано з ужитим в цьому контексті. Слово приводити має такі значення, як от: 1. Супроводжуючи, вказуючи шлях і тому інше, допомагати або примушувати йти з собою куди-небудь. 2. Користуючись системою управління, доставляти куди-небудь (машину, судно і т. ін.). 3. Пролягаючи в певному напрямку, давати кому-небудь можливість прийти кудись (про дорогу, стежку, слід і т. ін.). 4. Спонукати, примушувати прибути куди-небудь. 5. Доводити до якого-небудь стану, надавати якогось вигляду. 6. Давати життя дитині; народжувати. 7. розм., рідко. Те саме, що наводити.Лише одна літера «з», а змінює лексичний зміст на інший. (Словник української мови в 11 томах).

Наступний приклад недоладности – це калькований з московської мови вислів продовжувала зменшуватися. Українська мова в своїх запасниках має й свої відповідники, наприклад дедалі (чимраз /то/, щораз /то/; чим далі, що далі, з часом, з бігом часу) меншала (або зменшувалась, чи ставала меншою).

І третій огріх – це відступаюча німецька армія. Та в даному випадку мова не саме про німецьку армію, а про слово  відступаючу. Чому це звучить не нашою українською мовою? Річ у тім, що нашій мові не властиві активні дієприкметники із суфіксами -ущ, -ющ, -ящ, -вш. На жаль, цей московсько-радянський доважок був нав’язаний нам через зближення з московською мовою, що впроваджували більшовицькі мовознавці. Якщо мові нашого суміжного сусіди це цілком властиво, бо його мова – за визначенням московського філолога Олексія Шахматова та багатьох московських лінгвістів – це основа старослов’янської (староболгарської) спадщини, яку, до речі, принесли стародавні руси-українці на їхні землі, то наша українська мова зберегла і розвинула питомо свої граматичні форми слів. Тож як правильно назвати армію, що відступає? А так і назвати, армія, що відступає. Згідно з граматикою, це називається описова конструкція. Проте є й інші засоби заміни цієї словосполуки. Їх, правда, рідко хто вживає, але вони мають право на своє існування: армія, що у відступі, відступна чи відступальна армія. Тобто, ми бачимо широкий спектр мовних засобів, які можуть заступити збіднену й неоковирну кальку, і висловити думку ясно, не порушуючи норм української мови. А тепер погляньмо на розглянене речення з правками: «Друга Світова війна призвела до депортації до Центральної Азії. Кількість дедалі меншала, та більшість з тих, хто залишилися, відправились на захід з німецькою армією, що відступала

Чи справді Сталін потурав західним союзникам?

«…Коли Йосип Сталін потурав західним союзникам та створив Союз євангельських християн баптистів в 1944 (пізніше додав п’ятидесятників) меноніти в основному розчинились в ньому.»

Погляньмо, що ж означає слово потурати: 1. неперех., кому, чому і без додатка. Не перешкоджати кому-небудь робити щось недозволенне, варте осуду; виконувати чиїсь бажання, примхи; не протидіяти чому-небудь. ♦ Потурати серцю (серцеві, собі) — діяти згідно з власним бажанням. 2. перех. і неперех., перев. із запереч. част. не, розм. Не звертати уваги, не зважати. 3. неперех., перев. із запереч. част. не, діал. Не вірити, не розраховувати на когось, щось. 4. неперех., розм., рідко. Знущатися над ким-небудь.

Не можу стверджувати однозначно, що автор допису знайомий з усіма нюансами історії Другої світової війни, але тут дозволю собі дещо сказати, що, можливо, у когось викличе заперечення. Сталін не міг потурати союзникам антигітлерівської коаліції хоча б через те, що однією з умов відкриття другого фронту на заході Европи проти німецьких нацистів була вимога американців і британців (Франкліна Рузвельта та Вінстона Черчіля) припинити утиски віри в Бога на території Радянського Союзу. Як ми бачимо – жодне з перелічених значень слова потурати не відповідає змісту висловленої думки в даному контексті. Відштовхуючись від зворотнього – це союзники припинили своєю політикою  потурати політиці Сталіна щодо репресій проти релігії. Інакше кажучи, протидіяли чинити недозволене кремлівським тираном.

Але в даному реченні слід було б вжити інші слова або вислів, наприклад: змушений був піти на поступки, чи виконав одну з вимог західних союзників. І речення має відповідне історичній правді змістовне наповнення без його спотворення.

Тепер це речення може звучати у такий спосіб: «…Коли Йосип Сталін змушений був піти на поступки західним союзникам, він створив Союз євангельських християн- баптистів в 1944 (пізніше додав п’ятидесятників), меноніти в основному розчинились в ньому.»

Чи може переполох сколихнути?

«Синій був паралізований, але переполох сколихнув сусід через вулицю і нападник втік.» Прочитавши це речення, а точніше, виділене мною курсивом словосполучення, тривалий час намагався його зрозуміти. Ані московською, ані українською. Слова ніби українські, є вони в нашій мові, а одне до одного ну ніяк не туляться. Що ж означає слово сколихувати і що воно сколихує? СКОЛИХУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., рідко. 1. Приводити що-небудь у рух з одного боку в другий або зверху вниз. Вітер сколихує листя дерев.  ♦ Сколихувати тишу (мовчання, задуму і т. ін.) — порушувати, переривати тишу (мовчання, задуму і т. ін.). 2. перен. Виводити із спокійного або млявого стану. 3. перен. Збуджувати, пожвавлювати, розворушувати що-небудь (думки, почуття і т. ін.). ♦ Сколихувати душу (серце, глиб сердець і т. ін.) — викликати які-небудь почуття. (Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 292.)

І тут я зрозумів, що хотів сказати автор. Виявляється, що сусіда порушив спокій, (зчинив бучу, шарварок) і через це нападник утік. Все стало на свої місця. Але ж як воно звучить московською? А ось як: производить переполох. Однак у московській мові цьому не дуже вдалому, як на мене, оканцеляризованому бездушному вислову (ніби це певне виробництво, що тільки і займається продукуванням переполохів) є більш простий брат-двійник: поднять крик,шум.

Продовжив читати далі статтю, але знову надибав на черговий перл.

«Але фінансова криза 2007-2008 втратила значну фінансову підтримку, а місцеві працівники зайняли керівні посади. Протягом останніх років, іноземні професори, яких було набагато менших за кількістю, були запрошені як партнери.»

Речення за змістом як з боку мови, так і з боку економіки алогічне. Сама по собі фінансова криза не може втратити фінансової підтримки, це все одно, що жебрак втратив би те, чого в нього ніколи не було. Цілковитий абсурд. Фінансова криза сама може завдавати втрат, тобто вона є суб’єктом дії. Проте може бути і об’єктом: фінансову кризу долають, ліквідовують. Тобто, в цьому випадку слід було б сказати, що фінансова криза суттєво послабила значну фінансову підтримку чи завдала великої (чималої) шкоди значній грошовій допомозі.

Деякі зауваги щодо наступного речення. Після років кому ставити не треба, бо іноземні професори – це не вставне словосполучення, а головний член речення, відповідає на запитання хто і виконує роль підмета. Професорів було менше за кількістю (або кількісно), а не за віком. Слово менше – прислівник, незмінювана словникова одиниця, стосується кількости, а слово менший – прикметник; вживають його щодо зросту, розміру та віку. Слово кількістю можна зовсім не вживати. Тобто, це речення було б правильно написати так: «Протягом останніх років іноземні професори, яких було набагато менше, були запрошені як партнери

В своїх коротких спостереженнях я торкнувся тільки дещиці всіх цих, м’яко кажучи, мовних негараздів. Не стало б місця для всієї статті, коли б розбирати її всю цілком щодо мови. Відразу впадає в очі, що автор пішов найлегшим шляхом, хоча тема доволі цікава й актуальна. Взагалі деякі дописи інколи важко читати без словника. Це настільки утруднює читання, що пропадає будь який інтерес до статті. І все через незграбну мову онлайн-перекладу. Радив би дописувачам наймати професійних філологів для редактури й коректури, ніж користатись цією невдячною електронною послугою, що для автора є ведмежою. Приклади такого горе-перекладу ми вже побачили. На жаль, ця тенденція майже в кожній статті. Тут я хотів би не тільки критикувати, але й допомогти. Маю чималу електронну бібліотеку словників, що допомогли б шановним авторам поліпшити знання з української мови та культури мовлення. Моя електронна адреса:  ichtios2300@ukr.net.

 

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Михайло Назаренко

Народився: Запоріжжя 1965; 1986-91 - Запорізький держуніверситет, спеціальність: викладач української мови та літератури. Працював учителем у школі 3 роки; 15 років - диктором і ведучим програм "Слово про слово", "Гранослів" на ОДТРК "Лтава".

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. Стаття описує помилки, що найчастіше зустрічаються не лише на письмі, але і в розмовах сучасних українців. Навіть трішки лячно коментувати статтю про помилки :) Насправді, багато людей почали використовувати державну мову зовсім нещодавно. Варто розуміти, що ми ще будемо зустрічати такі помилки впродовж деякого часу. Дуже важливо ставитись до таких помилок з розумінням, але і вказувати на них (акуратно, без зухвальства та агресії), власне, що і зробив автор даної статті. Помітила, що деякі помилки, що описав автор, сама роблю час від часу. Тема дуже актуальна. Було цікаво та корисно. Дякую!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!