Блог Сергія Головіна

Демократія і свобода

Приклад «демократії в дії», який наводить на роздуми, можна знайти в Книзі Дій апостолів 19:23-40, де Лука з віртуозним сарказмом описує хвилювання 55-го р. н. е. у місті Ефес на заході Малої Азії. В основі громадянського конфлікту, як це часто буває, лежали суто економічні причини («від цього ремесла залежить добробут наш»). Втрата монополії над ринком паломницьких послуг і зниження попиту на сувенірну продукцію значно знизили прибутковість неконкурентоспроможних традиційних ремесел. Обурення постачальників, які не звикли узгоджуватися із змінами ринкової кон’юнктури, виплеснулося на вулиці.

Проте загроза чиїмось приватним комерційним інтересам не могла бути гідним виправданням такої бурхливої ​​суспільної реакції. У результаті, як водиться в подібних випадках, мітингувальники прагнули перевести суть конфлікту з економічної сфери в моральну сферу. Вони наполягали, що «це нам загрожує тим, що не тільки ремесло наше прийде в зневагу» і прагнення до добробуту вимагатиме нових ініціатив, але на небезпеку наражаються основоположні цінності місцевого («храм великої богині Артеміди нічого не буде означати»), регіонального («скинеться» велич тієї, яку шанує вся Асія») та загальнолюдського («і весь всесвіт») значення. У результаті «панувала повна плутанина: одні кричали одне, інші інше, більшість навіть не знала, навіщо вони тут» (Дії 19:32). Словом, все як завжди у народній політиці.

Через кілька годин мітингувальники втомилися, але як розходитися, не досягнувши якогось результату, було незрозуміло. А якого саме результату має бути досягнуто, не знав ніхто. Саме тоді до присутніх вийшов якийсь чиновник (депутат, секретар, канцлер, губернатор – словом, хтось, кого зібрані утримують на сплачувані ними податки) і промовив проникливу промову. Подібно до класичного жанру симфонічного концерту, мова складалася з трьох частин. Їх можна і сьогодні виділити в переважній більшості політичних звернень:

1) «Ви». Усьому світу відомо, що ви – особливі, не такі, як інші. Це очевидно, безперечно і зрозуміло. Нікому не дано забрати у вас цієї слави.

2) «Ми». Ми існуємо виключно заради вас та вашого блага. Для нас велика честь служити такому чудовому народові. У нас немає інших турбот, крім вашого щастя та добробуту. Звертайтеся з будь-якого питання. Для цього у нас існують приймальні, служби, комітети тощо. Ми завжди до ваших послуг. Ваше питання не залишиться без розгляду. Почуємо кожного.

3) «Вони». Але є якісь злісні «вони», що заважають нашій ідилії. Я повністю з вами солідарний і повністю поділяю ваше занепокоєння. Однак ці збори організовані не зовсім відповідно до регламенту. Якщо вища влада вимагатиме наведення порядку, то формально вони мають рацію, і я, душею будучи з вами, жодним чином не зможу їм перешкодити. А тому давайте поки що мирно розійдемося, і вирішуватимемо всі питання в робочому порядку. Пишіть, приходьте, телефонуйте на гарячі лінії.

Громадяни задоволено розходяться. Всі задоволені. Нічого не змінюється. Це приклад демократії. Але до чого тут свобода?

Той самий автор Лука розповідає про випадок, що стався в Європі, в колишній столиці Македонського царства, а нині римській колонії Філіппи, декількома роками раніше за Ефесські заворушення (Дії 16:22-34). Павла і Сили – інородців, іновірців та розповсюджувачів чужої Риму ідеології, звинувачують у підбурюванні до державного перевороту та ув’язнюють. Знаючи, що за законом таке звинувачення обіцяє їм смерть, тюремник наказує закувати в’язнів у колоди та замкнути у карцер. Як людина досвідчена, він знає: смертникам втрачати нічого – вони скористаються будь-якою можливістю для втечі, якщо така здасться. Йому ж у такому разі загрожуватиме те, що призначалося б ув’язненим, тобто страту.

Вночі відбувається землетрус, і тюремник виявляє, що всі двері та засуви вибило сейсмічним поштовхом. Він одразу дістає меч, щоб, наклавши на себе руки, уникнути ганьби (схоже, тюремник був прихильником епікурейської етики). Навіть на межі смерті він не намагається про всяк випадок заглянути всередину в’язниці. У нього немає і тіні сумніву, що в’язниця порожня – до чого тішити себе ілюзіями? І тут він чує голос зі східним акцентом: «Не роби собі нічого поганого, бо ми ВСІ тут». Не вірячи власним вухам, він, «зажадавши світла, вбіг у в’язницю і припав до ніг Павла та Сили, весь тремтячи» (Дії 16:28-29).

Виявляється, не лише ці двоє «політичних» нікуди не збиралися тікати, але навколо них розсілися навпочіпки інші в’язні – карні злочинці, боржники, порушники громадського порядку – послухати прибульців. Навіщо бігти, якщо є дах над головою, і є з ким та про що поговорити? Вперше у житті тюремник побачив, що таке досконала свобода – свобода, яка не залежить від обставин. Він зрозумів: на свободу цих двох не впливають ні кайдани, ні ґрати, ні замки. І йому захотілося такої ж свободи.

Читайте також:

Таку свободу неможливо не розпізнати у тих, хто знайшов її – в апостолі Павлі та вчителі Януші Корчаку; у драматурга Вацлава Гавела та літератора Олександра Солженіцина; в єпископі контрольованого Радами Кракова Карола Войтили та багатьох інших, хто наважився «жити не по брехні», зважився чинити «як правильно», а не «як зручніше». Хтось перестав бути заручником обставин. «Де Дух Господній, там свобода» (2 Коринтян 3:17), незалежно від політичної системи.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. “Таку свободу неможливо не розпізнати у тих, хто знайшов її – в апостолі Павлі та вчителі Януші Корчаку; у драматурга Вацлава Гавела та літератора Олександра Солженіцина; в єпископі контрольованого Радами Кракова Карола Войтили та багатьох інших, хто наважився «жити не по брехні», зважився чинити «як правильно», а не «як зручніше». Хтось перестав бути заручником обставин. “Де Дух Господній, там свобода” (2 Коринтян 3:17), незалежно від політичної системи.”
    І до цього благословенного переліку можна додати, скажімо, і тих нинішніх відважних сміливців, “хто наважився «жити не по брехні»” цього сучасного – вже, дуже схоже, безбожно-апокаліптичного світу. І, зокрема, його цинічної «брехні» і дешевих пропагандивних маніпуляцій щодо т. зв. “пандемії СОVID-19” й, відповідно, будь-що нав’язуваної – всім і вся – обов’язково-примусової “всезагальної (тотальної) вакцинації”!
    Тобто тих чесних і правдивих громадян, в т. ч. щирих християн, “хто зважився чинити «як правильно», а не «як зручніше»”, тих справді вільних людей, хто дійсно “перестав бути заручником обставин. “Де Дух Господній, там свобода” (2 Кор.3:17), незалежно від політичної системи.” Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button