Блог Себастьяна Тегзи

Чому я за діалог?

Для деяких християн діалог є ледь не лайливим словом. Воно асоціюється в них із компромісами, пристосуванством та розмиванням істини. Зізна́юсь, що й сам колись схилявся до такої думки. Однак, згодом помітив, що діалог не такий вже й страшний, як його малюють, а полемічний підхід далеко не ідеальний і теж має свої темні сторони. Він може засліплювати і робити нас однобокими.

Я спостеріг, що особисто мені діалог дозволив побачити трохи більше, ніж я бачив до того. Тимчасом як полемічна настанова спонукала тільки сліпо захищати ту частину істини, яку я бачив зі свого боку, а часом навіть бачив її помилково.

Це правда, що полемічні твори цікаво читати, вони чіпляють своїм запалом, але для того, щоб їх правильно тлумачити, а не ідеалізувати, потрібна правильна герменевтика. Їх не можна трактувати буквалістично та ізольовано. Завжди потрібно дивитися на них у контексті, обов’язково вислуховуючи також і другу сторону. Адже читаючи твори тільки однієї сторони, наш погляд не буде об’єктивний. Інтерпретація полемічного твору повинна неодмінно містити чесне і безпристрасне ознайомлення із твором опонента. Тільки так ми зможемо побачити цілу картину і дати їй об’єктивну оцінку. В іншому разі однобокості нам не уникнути.

Можу сказати, що мені, наприклад, важко сприймати, коли про католицизм говорить протестант, який не прочитав жодної серйозної книги хоч би одного тямущого католицького богослова. І навпаки, коли католик зі своєї дзвіниці розповідає мені різні небилиці про протестантів, не познайомившись із достойними творами протестантських богословів, це теж мені не дуже заходить. На жаль, не часто можна зустріти християн, як з одного, так з іншого боку, які долають упереджене ставлення до інших. Частіше можна зустріти просто однобокий захист своїх позицій і явне небажання позбуватись стереотипів. Однак є й випадки шляхетного і чесного діалогу. Одним із кращих, яких я зустрічав, є сучасний євангельський богослов Мірослав Вольф і зокрема його книга «За Нашою подобою», в якій він демонструє неймовірно високу культуру розмови з представниками інших конфесій. Це гідне наслідування.

Читайте також:

І наостанок. Я вже писав раніше, що нам потрібна герменевтика довіри, а не підозри. Так, це є викликом для нас і вимагає відваги, щоб переступити через наші страхи і забобони. Необхідно усвідомити, що діалог у жодному разі не означає, що ми відмовляємось від своїх переконань, але що він означає, так це те, що, спілкуючись уважно і слухаючи інших, ми починаємо бачити картину більш повно і наші переконання від цього тільки виграють, бо ми їх починаємо бачити більш об’єктивно. Саме тому особисто я відмовився від полемічно-апологетичного підходу і хочу плекати діалогічно-критичний дух. Я свій вибір зробив – і це є герменевтика довіри, а не підозри.

Схожі статті
Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button