Блог Себастьяна Тегзи

Чаша Завіту – Заповіт Царства 2

Роздуми про хрест і Царство

Пропоную Вашій увазі другу частину експозиції євангельського уривка Лк. 22:14-30, в якій я детально зупиняюсь на трьох точках у тексті: спомин, подяка, пожива.

1. Спомин – це не по́минки, це святкування присутності!

«Ось Я з вами по всі дні!». І це говорить Той, кому дана всяка влада на небі й на землі. Це не поминання померлого, а стіл воскреслого Господа. Спомин – це воскресіння минулого, а Воскреслий є реально з нами. Коли в посланнях Павла мовиться «вечеря Господня», то розуміється вечеря воскреслого Господа. Тому що Господь – це завжди воскреслий Господь Ісус! Який був розп’ятий і має ключі від смерті й аду. Адже саме у воскресінні стало ясно і зрозуміло Хто Він такий! Ісус є Господь – це Євангеліє! Тож Господній стіл – це святкування Євангелія.

2. Подяка – це не слова, це жертовне життя!

Якщо ми дякуємо тільки словами – це не подяка і не справжня вдячність. Подяка тільки на словах – це просто невдячність. Тому справжня подяка – це відданість і взаємна любов, чого так бракувало, зокрема, християнам у Коринті. Вони не думали про тіло, а тільки про себе. Вдячність за тіло Христове, принесене за нас в жертовний дар, проявляється нашому жертовному ставленні до живих членів тіла, які сидять поруч із нами за одним столом. Тому роздумувати про тіло означає зважати на братів і сестер у громаді. «Нас багато – одне тіло у Христі! Ось жертва християнська!» (Августин). Якщо коротко, то вдячність – це відданість, коли ми приносимо наші тіла в жертву живу, як богослужбу від нас розумну (Рм. 6:11-12,19; 12:1-2; 1 Пт. 2:3-5; Євр. 13:15,16).

3. Ламання хліба – це не заповідь, це пожива; це не закон, це благодать!

Бог годує нас Своїми обіцянками! Він насичує наші серця благодаттю (Євр.13:9). Чаша Причастя є видимим заповітом Його Царства. Це свідоцтво Його вірності, а вже відтак нашої віри та відданості. Ламання хліба – це завітна їжа. Це те, що тримає нас. Це не наше діло, а Його. Це духовна їжа, яку потрібно споживати серцем і розумом. Це словесна їжа, яку треба споживати устами віри. Він дарує нам Себе. Через Святого Духа Він з’єднує нас із Собою. Він годує нас Собою, Своїм тілом і кров’ю. Тому що Царство – це Він сам! Він є в нас (Кол.1:27), але заразо́м Він знову й знову вірою оселяється в нас (Еф.3:17). Ми отримали Святого Духа і постійно сповнюємось Ним. Ми освячені і освячуємося повсякчас (Євр.10:10-14). Він є нашою поживою в дорозі. Вірити в Нього – це є діло Боже, а виконувати Його волю – це справжня пожива, яка не минає, а залишається на життя вічне (Йо.4:31-34; 6:27-29).

Читайте також:

«І як прийшла година, сів [Ісус] до столу й апостоли з Ним. І Він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш ніж Мені страждати, бо кажу вам, Я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві”. І, взявши чашу, віддав подяку й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою, бо, кажу вам: Віднині Я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство”. І, взявши хліб, віддав подяку, поламав, дав їм і мовив: “Це − Моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на Мій спомин”. Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша − це Новий Завіт у Моїй крові, що за вас проливається. … Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого. Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга. Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, Я між вами як той, що служить. Ви ті, що перебували зо Мною у Моїх спокусах, і Я завіщаю вам Царство, як Мені завіщав Отець Мій, щоб їли й пили за столом у Моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля» (Лк .22:14-20,24-30).

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button