Бувають дні, коли ми почуваємося сильними як Ісус Навин і Калев – готовими до бою.
Бувають дні, коли ми почуваємося як Єремія – біль нашого серця занадто великий.
Бувають дні, коли ми почуваємося Йовом: просто хочемо померти.
Бувають дні, коли ми почуваємося Саррою: сумуємо через те, чого немає, і «сміємося» через те, що неможливо.
Бувають дні, коли ми почуваємося Петром: просто хочемо заперечувати все та всіх.
Бувають дні, коли ми відчуваємо себе Мойсеєм: боїмося, що не зможемо говорити.
Бувають дні, коли ми почуваємося Павлом: просто хочемо писати листи та зміцнювати наших братів.
Бувають дні, коли ми почуваємося Йоною: просто хочемо уникнути наших обов’язків.
Бувають дні, коли ми почуваємося добрим самарянином: хочемо робити добро, незважаючи ні на що.
Бувають дні, коли ми почуваємося Даниїлом: наша сила в молитві, і ніхто не може нас зупинити.
Бувають дні, коли ми почуваємося Анною: не особливо хочемо їсти, просто хочемо плакати.
Бувають дні, коли в нас є віра, як в Авраама, щоб перемогти все, перестрибнувши через перешкоди.
Бувають дні, коли ми дивимося на пагорби та запитуємо: «Звідки прийде моя допомога?»
Це не означає, що ми сильні чи слабкі. Це означає, що ми всього лише люди, і ми обмеженні.
Я не знаю який у тебе сьогодні день, але пам’ятай: «Яким би він не був, Бог з тобою сьогодні, завтра і навіки».
Читайте також:
«Не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю» (книга пророка Ісаї 41:10).
