Сприймай період «пустелі» як благословення

Як сприйняти період «пустелі» як благословення? Період, коли здається, ніби цей сезон ніколи не закінчиться. Період, коли голос не чути, а відповіді затримані. Що мав на увазі Давид, кажучи: «Випробуй, Боже, мене… і побач, чи не йду я дорогою злою»?
Зовсім інакше ми читаємо Біблію, коли деякі місця Писання до болю нам знайомі. Саме під час нескінченних питань до Бога, хочеться знати, чи запитає Він тебе: «Де ти?»
Коли ми проходимо «пустелю», найчастіше ми думаємо про те, як би швидше вийти з неї. І зовсім не хочеться припускати, що ми проходимо її по Божій волі. Відразу закрадається питання: «Бог же благий, чому тоді Він дозволяє мені проходити через це?»
І саме в цей момент варто заглянути в Біблію. Це не тому що так сказав пастор або лідер, не тому що це якийсь релігійний акт, а тому що у Бога є що сказати тобі в будь-який період твого життя. Саме для цього і була написана Біблія. Пройдуть ще тисячі років, а мудрість, викладена в ній, буде актуальна до кінця часів.
Подивимося на Ісуса. Що про Нього говорить Слово Боже? Адже якщо вчитуватися, Ісус проходив через різні ситуації, і відповідно, Він повністю розуміє нас. Він дійсно прожив життя, як Людина, не випадково.
Читаючи Євангеліє від Луки 4 розділ ми бачимо, що перед тим, як почати служити в силі, Дух повів Його в пустелю на 40 днів. Тобто це сталося по волі Отця. Ісус повинен був пройти «пустелю».
Що ми бачимо далі? Диявол спокушає Його. При цьому ми бачимо цілий процес боротьби. Не даремно він описаний детально. Бог хоче показати нам, що Він прекрасно розуміє нас, коли ми боремося з різного роду спокусами.
«Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів. І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став! А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим! І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі. І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її. Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє! І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому! І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу! Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли! і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги! А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого! І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу». (Від Луки 4:2-13).
Саме після пустелі, після цієї боротьби, а саме здобутої перемоги, Ісус вийшов в силі та почав творити дива: зцілювати хвороби, виганяти бісів і так далі.
Тому в цьому контексті ми бачимо, що Ісус прекрасно розуміє нас, Він знає, що таке боротьба, що таке спокуса і самотність. Але також Він і показує нам, що «пустеля» необхідна для того, щоб потім вийти в Божій силі та почати служіння.
«Пустеля» готує тебе до чогось нового. Це дуже важливий етап, без якого неможливо піти далі. Причина: ми просто не готові. Богу дійсно необхідно нас очистити та освятити, інакше ми просто не витримаємо того, що Він для нас готує.
Адже, коли ми молимося про очищення та освячення, ми часом навіть не усвідомлюємо, про що ми молимося. Період очищення найчастіше болісний. І якщо ми хочемо виконати Божий поклик, ми повинні пройти цей процес. Тому що ми не можемо піти на наступний рівень такі, які ми є зараз. Навіть Ісусу потрібно було пройти через «пустелю». Божа слава занадто велика, Його присутність занадто свята.
І коли Він веде нас в «пустелю», перш за все Він бажає близькості з нами. Коли поруч немає більше нікого, жодного голосу. Є тільки ти та Він. Зверніть увагу, Мойсей на початку побачив Божу славу в пустелі й лише потім виявив її людям. Так важливо спочатку пережити це освячення віч-на-віч з Богом. Адже це змінює нас. Після цього ми стаємо іншими. Ми вже не просуваємо себе, але хочемо, щоб було видно тільки Бога.
Автор: Анна Сутуріна
[sc name=”futerblock” ]







