Варто замислитись

Зціляючий дотик

«… фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був пророк, то знав би, хто і яка жінка до Нього торкається, бо ж то грішниця». (Лк. 7:39)

Люди, які шукали духовного і фізичного зцілення через дотик до Ісуса і через дотик Ісуса до них, завжди отримували духовне, нерідко фізичне зцілення. Ісус від їхніх дотиків до Нього і від Своїх дотиків до них не опоганювався. Немає такого грішника, який міг би осквернити Ісуса своїм дотиком у своїй жадобі зустрічі з Ним. Навпаки, Його святість, спокій і любов входили в життя цих людей, здебільшого відкинутих ізраїльським суспільством і інституалізованою релігійною системою Ізраїлю (представленою первосвященниками, священниками, фарисеями, книжниками та законниками, за винятком таких як Захарія, Симеон, Никодим і їм подібних).

Ісус торкнувся прокаженого і зцілив його тіло; торкнувся руки тещі Петра і зцілив її від гарячки; доторкнувся до очей сліпих і дав їм зір; торкнувся Своїх учнів на горі Преображення і зцілив їх від страху; торкнувся вух і мови глухонімого і дав йому здатність чути й говорити; торкався дітей і благословляв їх; доторкнулася жінка до Нього і Він зцілив те, що не могли зцілити лікарі.

В Євангеліях ми знаходимо багато різних прикладів дотику Бога до людини. І подібні дотики завжди були і є викликом для релігійних людей, і навіть для учнів Христа. У нас завжди є і буде спокуса вказувати Христу, до кого доторкатися потрібно і можна, а до кого категорично не можна. А також вказувати людям, кому можна торкатися до Христа, а кому спочатку потрібно самому очиститися від гріхів, і потім чистим приходити і торкатися Його.

Але до Ісуса торкалися також і безбожники

  • цілуючи Його в саду Гетсиманському з радісним вигуком «Учитель!»;
  • під час арешту, пов’язуючи Його руки;
  • за допомогою батога під час бичування;
  • за допомогою молотка з цвяхами під час розп’яття на хресті;
  • а також за допомогою списа, коли Він помер на хресті.

Це були дотики, які наносять рани, які Батько використовував для звершення Свого зціляючого Викуплення тих, хто увірував і увірує в Нього до кінця віку. Та й в нашому житті, крім цілющих дотиків Христа, ми щодня стикаємося з дотиками, які ранять від людей, що нас оточують. І не від усіх ран зцілює нас Христос, не від усіх хвороб, не від усіх страждань, не від усіх соціальних і фінансових проблем позбавляє.

Схожі статті

Найбільший виклик для сповідуючого християнина – відмова від монетизації слідування за Христом. Ми набагато слабкіші, ніж думаємо самі про себе навіть у моменти своєї слабкості. Але водночас ми недооцінюємо і глибину Божої любові, і влади (так, влади) Його милосердя в нашому житті. І найчастіше тільки під осінь життя (незалежно від віку) починаємо помічати Його зцілюючий душу і дух дотики, коли відчуваємо на своєму обличчі легкий подих Вічності…

Повія, між іншим, прийшла на зустріч з Христом саме до дому того фарисея. Не в храм і не в синагогу. Так, деякі наші зустрічі з Ісусом відбуваються в будинках фарисеїв, для яких Він – лише віяння моди, а для таких, як ця жінка, – початок нового життя. Симон не виявив належної поваги до Нього: не дав води помити ноги («раби потім все вимиють з миючим засобом»), не дав поцілунку («а раптом подумають, що я приймаю Тебе у свій близьке коло шанованих мною людей?»). Жінка ж монетизувала весь свій «заробіток» і витратила його на омивання брудних ніг Христа; витратила дороге миро на те, що можна було б дешево і швидко зробити за допомогою води.

Так, зустрічі з Христом – вони такі; вони не вписуються в наші релігійні прописані канони щодо того, що є духовність, богобоязливість, благочестивість в очах храму і синагоги, в очах рідного народу й окупаційної влади, в очах оточуючих нас релігійних людей. Христос не є відповідь на всі наші запитання і не є відповідь на всі наші прохання. Але Христос є щоденний виклик для кожного з нас, які в сукупності складають християнську спільноту, в тому числі інституціоналізовані в форми помісних церков, спілок, асоціацій, та ін.

Хтось бачив, що Христос зайшов в будинок фарисея, і «як же так?». Хтось бачив, що в будинок фарисея зайшла повія, і «як же так?». Хтось бачив, що повія вхопилася за ноги Ісуса і не відпускає Його, і «як же так?».

Читайте також:

Але мало хто був здатен побачити і усвідомити, що в будинку фарисея (зараз це ім’я загальне, що означає «лицемір») сталася зустріч Бога і занепалої жінки, яку зневажала велика частина патріархальної релігійної спільноти, і послугами якої теж користувалися чоловіки, що не заважало їхній релігійності. І хоча фарисей навряд чи змінив своє ставлення до Христа і до жінки, попри педагогічну ситуацію, в цьому будинку неповажного нами фарисея відбулося зцілення зламаного життя і душі жінки, не повії, а втомленої красивої жінки…

Ісусе, і я потребую сьогодні Твого дотику до своїх очей, вух, мови. Я так потребую Твого цілющого дотику, щоб мене залишила проказа, гарячка, страх, а також те, що невиліковно лікарями. Мої батьки й діти, брати й сестри, так потребують Твого благословляючого і цілющого дотику…

Ти знаєш, хто і як шукає можливості доторкнутися до Тебе сьогодні, і хто жадає Твого дотику, який зцілює, підбадьорює… І дай мені бачити, що і в домі фарисея можуть відбуватися зцілючі зустрічі з Тобою, не тому, що це будинок фарисея і представника релігійної еліти, а тому що Ти вибираєш місце зустрічі зі мною – і воно не завжди є храм або синагога, вулиця міста або красиве місце на мальовничому березі Йордану…

Вірую, Господи, поможи моєму невірству… Шануймося.

Джерело: facebook.com/taras.dyatlik

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тарас Дятлик

Пошукач кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, голова правління ГО "Євангельська акредитаційна теологічна асоціація", член Міжнародної ради по євангельській богословській освіті (в рамках Всесвітнього євангельського альянсу), член Наглядової ради асоціації "Богослови без кордонів", регіональний директор United World Mission (Overseas Council) по Східній Європі та Центральній Азії в області розвитку богословських освітніх систем. Випускник Донецького християнського університету й Evangelische Theologische Faculteit (Лувен, Бельгія) за спеціалізацією богослов'я Нового Завіту.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button