Домашня » Для життя » Запитання, які ставлять про Різдво

Запитання, які ставлять про Різдво

5
Поширень
Pinterest WhatsApp

Наскільки достовірне літочислення, яке ведемо від Різдва Христового?

Це літочислення умовне. У древні часи відлік історії вівся за роками правління царів. В Римській імперії ввели «абсолютну» історичну шкалу – від дати заснування Риму, знову ж таки достатньо умовної.

В VI ст. Діонісій Молодший запропонував альтернативну шкалу – від Різдва Христового. На основі даних, які мав, він вичислив, що Різдво відбулося в 754 році від заснування Риму. Ця дата і стала новою точкою відліку історії. Однак із врахуванням обмеження до доступних джерел, погрішність вичислення у Діонісія склала 10%. Зокрема, Діонісій пропустив чотири роки правління Августа під іменем Октавіан. Тому на основі як біблійних, так й історичних відомостей, можемо констатувати, що історичний факт Народження Ісуса з Назарета відбувся в 5 р. до н. е.

Наскільки можемо довіряти євангельським історіям?

Чи не можуть вони бути плодом некритичного сприйняття індивідуальних релігійних переживань або пізнішими вставками?

Ще не так давно було модно стверджувати, що за євангельськими подіями стоять лише міфи і легенди пізньохристиянського походження. Однак накопичені до кінця ХХ ст. історичні й археологічні дані змістили уяву про час написання Євангелії в бік більш раннього датування. Це сприяло укріпленню впевненості в них як достовірних джерелах.

Ідею пізніх вставок сьогодні ніхто не розглядає всерйоз: навіть якби до нас не дійшли самі тексти оригінальних євангелій, ми могли б повністю відтворити їх за цитатами в ранній полемічній літературі.

Лише два з євангелістів – Лука і Матвій – пишуть про дитинство Ісуса з Назарету. Але при цьому описи їхні настільки різняться, що виникає запитання – а чи не різні це історії взагалі?

Визнано, що відмінності в євангеліях Матвія і Луки недостатні для того, щоб засумніватися, що вони описують одну і ту саму особистість. Труднощі узгодження історій про ранні роки Ісуса зумовлюються різницею як сприйняття євангелістами подій, що вони описують, так і тих завдань, які перед собою ставили автори, беручись за опис життя Ісуса з Назарета. Якщо б згадані ними події і їхні описи повністю були ідентичними, можна було б запідозрити їх у змові.

Головною метою Луки, єдиного біблійного автора не палестинського походження, було дослідження (Лк. 1:3) – скрупульозна точність передачі хронології і фактів біографії Ісуса, отриманих зі слів очевидців. Лука навіть іноді (як в Євангелії, так і в Діях) натякає, хто саме був його інформатором, в тому числі – про дитинство (Лк. 2:19).
Для Матвія ж найважливіше за все було показати єврейським читачам, що Ісус є Христос, другий Мойсей, пророк нового Виходу. Тому, взявши, швидше за все, за основу Євангеліє від Марка, Матвій вставив у нього п’ятьма блоками (аналогія з П’ятикнижжям), конспект (скоріше за все – власний) проповідей Вчителя, оформивши кожен блок прийнятими у той час книжниками термінами «почав навчати» та «закінчив слова ці».

Матвій був очевидцем більшості подій, які описав, але його розповідь у першу чергу зосереджена на виконанні месіанських пророцтв Старого Завіту, які справдилися в житті і діяльності Ісуса.

Тому відомості про дитинство Ісуса, наведені Матвієм і Лукою, практично не перетинаються. Це обмежує можливість прив’язки фактів у Матвія до хронології в Луки, але в цьому нам можуть допомогти не біблійні факти з історії та археології.

Наскільки взагалі коректно говорити про узгодження релігійних текстів з історичними джерелами?

Євангелії – частина історії. В них згадується багато осіб, місць подій, відомих нам із небіблійних текстів. І Лука, як дослідник, цілеспрямовано прив’язує події, які описує, до загальноприйнятих фактів.

На початку XX ст. традиційно критикували Луку за невідповідності дат правління, офіційних титулів, імен і т. д. правителів і підлеглих їм областей. Однак історичні та археологічні відкриття підтвердили скрупульозність викладених подій Лукою як істориком – аж до річних вимірів кордонів між провінціями і звань управителів.
Прикладом цього є згадка про перепис населення під час правління Квірінія, який привів Йосипа у Віфлеєм. Згідно даних істориків-хроністів того часу, намісником Сирії в рік народження Ісуса був Квінтилій. А в офіційному ж послужному списку Квірінія на цей період була прогалина. Це стало причиною бурхливої критики Євангелії від Луки як історичного документу.

Але згодом вияснилося, що саме в той час Квіріній був посланий імператором у ту саму провінцію в якості командуючого для придушення безпорядків, які були спровоковані схваленням вбивства Іродом Великим свого сина (і далі продовжилося у зв’язку зі смертю Ірода Великого). Оскільки Квінтілій був неспроможний впоратися з безпорядками, в провінції ввели військовий стан, і, фактично Квіріній управляв провінцією, у тому числі – здійснював ініційований імператором перепис.

Коли через десятиріччя Квіріній стає намісником, а Юдея відходить до Сирії у зв’язку з усуненням Архелая, маючи відповідний досвід, Квіріній знову влаштовує перепис, який викликав нові повстання, згадані Лукою (в Діях 5:37). Оскільки цей другий перепис все ще був на слуху, Лука посилається на імператорський перепис як на перший, відповідно до недавнього.

Це – лише один із багатьох подібних прикладів. В античній критиці євангелій, яка дійшла до нас, Лука взагалі жодного разу не звинувачувався сучасниками в неточності передачі добре їм відомих фактів. Як результат, сьогодні праці євангеліста Луки (особливо – Дії Апостолів) входять у число текстів, до яких історики звертаються для перевірки нових документів на достовірність.

В яку пору року народився Ісус?

Прихід у світ Спасителя стало найвеличнішою подією в історії людства від самого створення світу. Але нам іноді навіть у голову не приходить, як багато уявлень про Різдво виникло не з Біблії. Більше того, Писання не повідомляє нам конкретну дату цієї події. Євангелісти не дуже турбувалися про хронологію, і єдиною часовою прив’язкою в їхніх хроніках є початок служіння Івана Хрестителя (п’ятнадцятий рік правління Тиберія кесаря – Лк. 3:1). Зі свідчень Івана Золотоустого традиція прив’язувати святкування Різдва до часу Зимового сонцестояння виникає в окремих церквах лише в ІV ст. А Новий Рік через тиждень стали відзначати ще пізніше, коли ввели систему літочислення «Від Різдва Христового» – як святкування Обрізання Господнього на восьмий день після Його народження. Реальну дату народження Ісуса Христа Біблія залишає невідомою, що відкриває широке поле для досліджень. Для прикладу астрономи, які утотожнюють Віфлеємську зірку із зафіксованими в хроніках спостереженнями за світилами, схильні вважати часом Різдва весну.

З іншого боку, ряд дослідників Писання стверджують, що служіння Авієвої черги священства, до якої належав Захарія (батько Івана Хрестителя – Лк. 1:5), випадало того року на період з 13-го по 19-те червня. У цьому випадку найвірогіднішою датою народження Івана Хрестителя є кінець березня, а Ісуса – кінець вересня, шість місяців пізніше (Лк. 1:36), тобто на святкування свята Кучок (євр. Суккот).

Цікаво підкреслити, що деякі дослідники вважають Суккот не лише часом Першого приходу, але і пророчим знаменом Другого приходу Месії. У тому випадку вихід із будинків у кущі (намети або тимчасові житла) символізує не лише вихід із Єгипту, але і остаточне залишення враженого гріхом світу.

Більше про народження Ісуса:

Підготовка до Свята кучок починається з першого дня Тішрей – Свята труб (Рош-а-Шана), яке відноситься в сучасному юдаїзмі до початку року. Вважається, що саме Свято труб пророче вказує на вознесіння Церкви з наступним приходом Дня Господнього (1 Сол. 4:16-17).

Далі (10 тішрей) День викуплення (Йом Кіпур) означає покаяння єврейського народу, а початок Свята кучок (15 тішрей) – повернення Месії разом із Його Церквою на землю. Врешті, Сімхат-Тора (Радість Тори), фінальна кульмінація Свята кучок, втілює ідею Весільного бенкету Агнця і встановлення Божого царства в усій повноті.
Як би не було, маємо використовувати всяку можливість висловити Богу вдячність за даний нам за благодаттю дар Його Сина, і, дотримуючись Господньої настанови, у будь-який момент бути готовим до Його повернення.

Сергій Головін

Попередня Стаття

5 причин святкувати Різдво 25 грудня

Наступна Стаття

Важливе питання на Різдво

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *