Досягненням кращих дослідницьких центрів передових технологій ще дуже і дуже далеко до «природних» методів зберігання й обробки інформації.
Одним з найбільш разючих відкриттів генетики останнього часу стало виявлення явища так званих «перекривних генів». До відкриття привело вивчення «простого» безклітинного організму – вірусу-бактеріофага jX174. По суті бактеріофаг – всього лише покрита білковою оболонкою ділянка ДНК, на якій записана програма зі створення його власних копій з використанням бактерій в якості «будматеріалу».
Як відомо, інформація на молекулі ДНК записується у вигляді тексту, в якому роль букв грають нуклеїнові основи. «Алфавіт» ДНК складається з чотирьох основ, а поєднання будь-яких трьох «літер» становить «слово». Проблема з бактеріофагом jX174 полягала в тому, що послідовність нуклеїнових основ («букв») в ланцюжку його ДНК майже втричі коротша, ніж необхідно для запису програми копіювання власного білка. Як же може існувати і відтворюватися такий організм?
Виявилося, що довжина ДНК вірусу не кратна трьом. Коли вся послідовність «слів» зчитана, одна буква залишається зайвою. Вона разом з двома першими літерами тексту становить нове слово, і весь ланцюжок прочитується ще раз – зі зміщенням в одну букву. Тепер в кінці залишається два зайвих знаки. В якості третьої береться перша буква ланцюжка, і вся послідовність зчитується знову – на цей раз зі зміщенням у дві букви. Завдання вирішується шляхом триразового зчитування інформації, записаної на тій же самій молекулі ДНК, і всі три рази виходять змістовні повідомлення, що разом становлять виконавчу програму!
Читайте також:
Можливо, коли-небудь ми навчимося записувати і зберігати інформацію на молекулярному рівні. Але як ущільнювати її таким чином – це поки що за межами людських уявлень.
