Ян Гус народився 1369 року в містечку Гусинець, у Південній Богемії (тодішня Священна Римська імперія). У 1396 році закінчив Празький університет, отримав ступінь магістра мистецтв і почав викладати лекції. Через чотири роки Ян прийняв священство і став деканом філософського факультету. Одночасно розпочав і проповідницьку діяльність.
Проповідуючи у Вифлиємській каплиці, Гус висловлював думки, які відрізнялися від офіційної церковної догматики. Він вважав справедливими такі тези
– Не можна знімати платню за таїнства та продавати церковні посади.
– Власність повинна належати справедливим. Несправедливий багач є злодій.
– Кожен християнин повинен шукати правду, навіть коли ризикує своїм благополуччям, спокоєм та життям.
У 1409 р. була видана папська булла, яка дозволяла празькому архієпископу призначити Гусу покарання. Відтоді проповіді Гуса стали забороненими, а деякі книги, які викликали підозру, були зібрані та спалені на вогнищі. За порадою короля Вацлава ІV Гус змушений був тікати у Південну Чехію, до замку Козій-Градек, а потім у місто Краковєц. Король Сигізмунд обіцяв Гусу надійний захист і особисту безпеку. Але це було лише на словах, бо насправді король обманув Гуса, підробивши документ. Ян Гус зрікся своїх поглядів, але Католицька церква скористалася священною інквізицією.
6 липня 1415 року Гуса було спалено на вогнищі.
Після цього гусизм став буйно розростатися в Україні. Про це свідчить трактат «Беседа на ересь гуситов» («гусов»), написаний в Україні на межі XV-XVI ст.
Більше про реформацію в Україні:
Згідно трактату, гусити прийшли в Україну з Молдови, де їх патроном був князь Олександр Добрий. У творі також вказано, що гусити живуть в Україні общинами, займаються торгівлею та ремеслом, проповідують своє вчення. Зокрема, вони навчали: «Церковь єсть толиково серце наше»; «Мы хощем послушати токмо книгы пророческыя и Мойсеевы книгы, и Псалтырь, и Єуангеліє, и Апостольскаа ученіа и откровеніе святого Іоанна Богослова».
Підготував Анатолій Якобчук
