Картографування міграції в Європі є постійною темою журналу «Віста». Evangelical Focus присвятили кілька випусків питанням міграції з різних точок зору, оскільки міграція є, мабуть, найважливішою місіологічною реальністю для церкви в Європі сьогодні.
Джерело: evangelicalfocus.com
Прибуття мільйонів християн за останні 50 років з країн, що розвиваються, змінило обличчя Церкви в Європі. Однак війна в Україні та подальша міграційна криза знову змінила Європу, оскільки призвела до найбільшої міграції біженців в межах Європи з часів Другої світової війни: станом на кінець вересня 2022 року понад 7,5 мільйонів біженців виїхали до інших європейських країн.
Ця стаття має на меті надати статистичний опис вимірів війни в Україні та міграційної кризи, а також коротко обговорити її вплив на місії в Європі.
Біженці з Європи
За останні кілька десятиліть ми звикли до прибуття шукачів притулку і біженців, особливо в 2015/16 роках, коли близько двох мільйонів людей, що рятувалися від конфліктів в Сирії і Афганістані, прибули до Європи по суші й морю.
Проте міграційна криза в Україні відрізняється від цих ситуацій у кількох аспектах.
По-перше, вона відрізняється своєю швидкістю. Протягом лише кількох днів кордон з Польщею перетинали понад сто тисяч осіб на день, а за перші два місяці ця цифра склала близько 3,5 млн осіб. Польща взяла на себе основний удар цієї першої хвилі біженців, але багато інших виїхали до інших сусідніх країн. Поява таборів біженців по всій Центральній і Східній Європі спонукала країни Західної Європи і не тільки відчинити свої двері для приймання біженців.
По-друге, українська криза біженців відрізнялася за своїм демографічним складом. Переважну більшість українських біженців становили жінки та діти. Це було очевидно з перших днів і, можливо, вплинуло на готовність багатьох країн прийняти їх на тимчасовій основі, але це також зробило їх особливо вразливими до експлуатації.
Демографічна структура біженців війни в Польщі
Портал оперативних даних ООН реєструє 7 536 433 біженців з України, зареєстрованих по всій Європі, 4 183 841 з яких зареєструвалися в програмах тимчасового захисту або подібних програмах.
За оцінками, близько 2,5 мільйона з тих, що залишилися, втекли або були примусово перевезені до Росії.
Проте ці цифри не включають 7 мільйонів внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які, за оцінками Міжнародної організації з міграції, перебували в Україні станом на кінець серпня 2022 року. Слід пам’ятати, що цей конфлікт розпочався не в лютому 2022 року, а з початком бойових дій у 2014 році, і багато українців вже кілька років живуть як ВПО в Центральній та особливо Західній Україні. Однак, виходячи з доконфліктної чисельності населення країни в 44 мільйони осіб, основна правда полягає в тому, що приблизно кожен третій українець був змушений покинути свої домівки в результаті конфлікту.
Інші виміри
У той час як уряди країн Європи завчасно вжили заходів для надання громадянам України тимчасового захисту, доля громадян третіх країн, які опинилися в Україні, виявилася більш проблематичною. У червні 2022 року Міжнародна організація з міграції провела опитування серед громадян третіх країн, які втекли від війни до Німеччини. За офіційними даними, близько 18 000 громадяни третіх країн з України шукали тимчасового захисту в Німеччині з лютого 2022 року. Хоча вибірка опитування була невеликою (лише 114 респондентів), результати свідчать про те, що громадяни третіх країн, які шукали притулку в Німеччині, в переважній більшості були молодими африканськими чоловіками, які навчалися в Україні, коли почалася війна.
Більш правдивою, мабуть, є картина, що випливає з іншого дослідження МОМ у Словаччині. Протягом перших двох місяців конфлікту це дослідження виявило, що з 360 498 осіб, зареєстрованих при в’їзді, 332 587 (92 %) були українцями, 4 884 (1 %) − словаками, а 23 027 (7 %) − громадянами третіх країн. З них 10 483 особи виїхали з країни в інших напрямках.
Десятьма основними національностями громадян третіх країн, які в’їжджали, були угорці, марокканці, чехи, індійці, німці, нігерійці, росіяни, поляки, китайці та лівійці, хоча, як зазначено нижче, майже всі угорці, чехи, німці та поляки потім виїхали, в результаті чого багато неєвропейських ГТС застрягли в цих країнах. Їх правовий статус продовжує залишатися проблемою.
Нарешті, ми не можемо ігнорувати той факт, що криза біженців в Україні надала можливість торгівцям людьми та іншим особам, які бажають експлуатувати жертв в інших цілях, не в останню чергу тому, що біженці − це переважно жінки та діти. Нещодавня доповідь описує ситуації насильства та експлуатації як всередині України, так і на кордонах. Ще до початку конфлікту було виявлено, що українці ставали жертвами торгівлі людьми в багатьох різних країнах. Цього року ця кількість, ймовірно, значно зросла. Ще більше занепокоєння викликає той факт, що вищезгадані громадяни третіх країн, можливо, будуть змушені вдаватися до послуг осіб, які займаються незаконним переправленням людей, щоб вийти з правового поля, в якому вони опинилися. Марокканці, індійці, нігерійці, китайці, лівійці можуть бути особливо вразливими.
Місіологічні роздуми
Масштаби війни в Україні та кризи біженців є безпрецедентними в досвіді більшості європейців. Ця стаття зосереджена на статистиці війни. Однак за кожною статистикою стоїть людина, життя та історія − а в цьому випадку мільйони окремих людей, життів та історій, кожна з яких має свої надії, мрії та страхи (і кожна з них є дорогоцінною для Бога).
Реакція церков з усієї Європи була надзвичайною. Тисячі церков і християнських сімей відкрили свої двері, щоб прийняти українських біженців. В кожній країні з’явилися організації, які взяли на себе провідну роль у реагуванні на місцевому рівні, а також транснаціональні платформи для об’єднання та координації ініціатив. Ці зв’язки можуть мати довготривалі наслідки для місій в Європі.
Протягом останніх 30 років Україна мала один з найдинамічніших місіонерських рухів у Східній Європі. Тисячі українських місіонерів були мобілізовані і відправлені в Росію, республіки Центральної Азії та в Європу. Зараз багато інших були змушені виїхати через війну і опинилися розсіяними по всій Західній Європі. Кожен християнський мігрант є потенційним місіонером, і ці українські християни можуть бути величезним благословенням для тих, хто їх приймає.
Однак ми не повинні применшувати вплив цієї варварської війни на біженців та тих, хто залишився в Україні. Багато з них скорботні і травмовані і потребують нашої турботи і підтримки. А в самій Україні мільйони людей залишаються під загрозою російських бомбардувань або ще гіршого. Нещодавнє дослідження Інституту релігійної свободи виявило, що щонайменше 270 культових споруд, навчальних закладів та сакральних об’єктів були пошкоджені або зруйновані. Вони були сконцентровані в Донецькій (71), Київській (53), Луганській (40) та Харківській (39) областях.
Є також свідчення про затримання або вбивства російськими військами пасторів та інших релігійних лідерів. Проте з’являються також історії про церкви, які тепер проводять три богослужіння щонеділі, а не одне, як це було в лютому, − таким є голод на Боже Слово. Є розруха і страх, але є і віра. Чи може житниця Європи стати тією житницею, з якої хліб життя буде розливатися в Україні і по всій Європі?
