У Херсоні та області ходять чутки, що найближчим часом буде проведено референдум про створення так званої «Херсонської народної республіки». Жителів Херсона закликали вийти 27 квітня на мітинг проти створення «ХНР». Місцеві жителі повідомляють, що виїзд із Херсонщини у бік підконтрольної Україні території зараз практично неможливий.
Радник офісу президента України Олексій Арестович заявляв, що референдум відбудеться на початку травня. Жителі Херсона та області, з якими поговорила редакція NEWSru.co.il, кажуть, що, за чутками, референдум пройде найближчими днями. При цьому у російському МЗС стверджують, що нічого не знають про підготовку референдуму у Херсоні. Рекомендуємо прочитати матеріал, який підготувала Алла Гаврілова. Імена людей, згаданих у публікації, змінено.
«Люди просто зникають»
Олена живе та навчається у Києві, однак у перші дні війни вона з батьками опинилася у Херсоні, і виїхати вже не змогла.
За словами Олени, у Херсоні зараз «тихо». На будівлі міської адміністрації все ще є прапор України. Російські прапори ночами жителі знімають, але вранці вони з’являються знову. Продукти є, але катастрофічно не вистачає ліків – особливо інсуліну та препаратів від гіпертонії. Ліки іноді видають у місцевих лікарнях, де вранці збираються величезні черги. Вистачає не всім.
Олена розповідає, що у перші тижні окупації вони з батьками ходили на проукраїнські мітинги на майдані Свободи Херсона. Проте потім мітинги почали розганяти, пускати сльозогінний газ та стріляти по мітингувальниках. Тоді акції протесту припинились.
«Тут справді тихо, тільки їздять бронетранспортери із “зетами”, але ми намагаємося менше виходити на вулицю, тільки в магазин за продуктами, бо люди просто зникають. Здебільшого активісти. Батько моєї однокурсниці, який ходив на всі мітинги, одного разу вийшов із дому і не повернувся. Ніхто й досі не знає, де він. Ще один наш знайомий зник на три дні, повернувся дуже побитий, але нічого не розповідає», – каже Олена.
За словами дівчини, із міста можна виїхати лише у бік Криму. У бік території, яка перебуває під контролем України, не випускають:
«Я знаю кілька людей, яким вдалося виїхати, але інших просто розвертають на блокпостах, часто вигрібаючи все, що знайшли у машині», – зазначає вона.
Олена каже, що у Херсоні зараз багато жителів навколишніх сіл, де ситуація з медикаментами та продовольством набагато гірша.
«Ліків немає, на продукти немає грошей, хто може – їде»
Ольга, мешканка села Першопокровка Нижньосірогозького району Херсонської області, підтверджує, що гуманітарна ситуація у селах катастрофічна. Ольга працює у місцевому будинку для літніх людей. За словами жінки, офіс державної організації, у відомстві якої знаходиться її будинок для людей похилого віку, розташований у районному центрі Нижні Сірогози. Коли районний центр зайняли російські війська, до будинку для літніх людей припинилося постачання продуктів і медикаментів. До сільського продуктового магазину товари завозять нерегулярно, а ціни на продукти так виросли, що нічого купити неможливо.
Жінка каже, що спочатку людям похилого віку місцеві фермери привозили борошно та картоплю, а співробітники будинку для літніх людей робили коржики та намагалися економити продовольство. Коли виявилося, що і продукти та ліки майже закінчилися, їх «виручив Ізраїль».
«Про нас дізналися волонтери в Ізраїлі та почали збирати й передавати нам гроші. А я кілька разів знаходила людей, які можуть на ці гроші закупити та привезти ліки. Щоправда, до нас не всі ліки доходили, але ми поки що тримаємось тільки на цьому», – розповідає Ольга.
На гроші, отримані від ізраїльтян, жінка купує не лише ліки. Їх вистачає ще на продукти, які вона привозить малозабезпеченим та багатодітним сім’ям.
У Ольги двоє дітей – 12-річний син та донька-студентка. У перші дні війни донька Ольги опинилася у Чорнобаївці. Там вони з її молодим чоловіком ховаються від обстрілів у підвалі. Кілька разів молоді люди намагалися виїхати з окупованої території, але їх щоразу розвертали.
«З нашого села зараз їдуть усі, хто може. Кажуть, скоро буде референдум і всі дуже бояться, що почнуть зганяти голосувати. І бояться, що після цього в Україну вже зовсім не вдасться виїхати», – каже жінка.
«У Росії навіть на кухні говорять пошепки»
Ігор із дружиною та двома дітьми (одній з яких місяць) жили у Скадовську на Херсонщині. Ігор каже, що коли у Скадовську та інших населених пунктах почали пропадати чоловіки призовного віку, вони з сім’єю вирішили, що настав час терміново їхати.
Після того, як близьких родичів Ігоря, які намагалися виїхати на підконтрольну Україні територію, не пропустили через російські блокпости, Ігор вирішив їхати до Криму, а звідти через Росію вибиратись за кордон. На переправі до Криму була величезна черга з машин. Машини обшукували, чоловіків роздягали та шукали у них татуювання та сліди від прикла́ду. Процедура була довгою та принизливою, але зрештою машину з Ігорем та його родиною пропустили.
«Ми їхали кілька днів. Спочатку зняли кімнату у Криму, потім зупинялися вже у Росії. Я досі не розумів, наскільки ми раніше були вільні. А в Росії, як у в’язниці, вони навіть на кухні говорять пошепки. Навколо “зети”, українців вони або ненавидять, або вітають із “визволенням”», – каже Ігор.
Ігореві та його сім’ї вдалося перетнути кордон, зараз вони перебувають у Грузії.
Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)
Новинний редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Студент Запорізької Біблійної Семінарії. Навчався в Запорізькому національному університеті на факультеті "Журналістика", спеціальність "Видавнича справа та редагування".
