Актуальне

Велика П’ятниця: поцілунок Юди

Смолоскип варти вихопив з нічної темряви групу людей. З першого погляду Юда впізнав знайомі риси Вчителя. Навіть напівтемрява нічного саду не могла приховати сліди агонії молитви і виснажливої внутрішньої боротьби на Його обличчі. Юда на хвильку завагався, але потім все ж рішуче підійшов і поцілував Ісуса. «Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?», − промовив до нього Христос (Луки 22:48).

Поцілунок − це дотик до найбільш відкритої частини людського тіла. З давніх-давен він був виявом прихильності, дружби, любові, довіри. Для поцілунку треба відкритися для іншого і побачити його обличчя. Беззахисність обличчя, з одного боку, немовби запрошує до акту насильства. Та, з іншого боку, підставляючи щоку чи губи для поцілунку інший, як не втомлювався нагадувати Левінас, промовляє до нас і наказує нам: «Ти аж ніяк не вб’єш мене, ти не вчиниш наругу наді мною». І все ж, саме поцілунком Юда зраджує Христа. З цієї миті розпочинається болісний шлях Месії на Голгофу.

Поцілунком Юда зрадив не тільки Ісуса. Він поставив під сумнів довіру, яку виявив до нього Господь, обравши апостолом. На шальках терезів опинилися дружні бесіди, спільні молитви, веселі трапези, довгі подорожі. Поцілунок, що мав би бути знаком вірності, став символом зради. Замість запевнення «Я з Тобою, не бійся!», став закликом «Ось Він, хапайте Його». Найдавніший вияв людської близькості був підступно використаний для лицемірної мети. При цьому, як і усі інші зрадники, Юда шукав для себе благопристойного виправдання: мовляв, смерть Ісуса потрібна для порятунку народу; зі мною рахуватимуться первосвященники; владоможці і не згадають, що й я був серед Його учнів; треба ж якось годувати сім’ю; зрештою, якщо не я, то хтось інший все ж це зробить.

Історія ця повторювалася безліч разів. І нам сьогодні доводиться, витерши щоку, говорити колишнім друзям: «Чи оце поцілунком ти видаєш сина людського?».
Якщо колишні друзі квапливо підчищають месенджері, аби у сусідній державі ніхто не дізнався, що у них були друзі в Україні, що це як не поцілунок Юди?
Якщо ті, з ким розділяли трапези і щирі молитви, впродовж місяців війни не знаходять можливості запитати ти живий? Що це як не поцілунок Юди?
Якщо колишні колеги пишуть обережні листи, в яких бояться вжити слова «війна», «агресор», «засуджуємо», «пробачте», то що ж це, як не поцілунок Юди?
Якщо замість вірності дружбі, спільному служінню та багаторічній співпраці, люди обирають безпеку, кар’єру і добрі стосунки з владою, то що це як не поцілунок Юди?

Щастя приносять лише щирі поцілунки. Поцілунок зради став початком загибелі Юди. Не принесли йому радості криваві гроші. Як і не заробив він поваги у первосвященників. Коли найдорожчі вияви любові і вірності приносяться у жертву заради егоїстичних цілей, життя стає порожнім. Вбивство поцілунком – це насамперед наруга над собою. Мабуть, з цим можна жити. Багатьом же вдається. Адже як говорив отець Джеймс із мого улюбленого кінофільму «Голгофа», глибини Божого милосердя недослідимі.

Автор: Роман Соловій

Джерело: https://t.me/theo_reflections/68

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button