Варто замислитись

Не буває бджіл, які не збирають мед

Якщо бджола перестала збирати пилок і нектар, це говорить тільки про одне: вона захворіла або… це зовсім не бджола, а трутень.

Павло в посланні до галатів говорить такі слова «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закон Христовий» (6, 2).

Перед тим, як розглянути ці слова ще раз, я хотів би вам розповісти кілька слів про бджіл. Як ви знаєте, бджоли збирають мед у вулики. Хоча вони збирають пилок і нектар, зазвичай ми говоримо, що вони збирають саме мед. Бджолиний рій або бджолина сім’я так влаштовані, що всі бджоли займаються тільки однією головною метою: вони зайняті створенням і захистом меду. Ви ніколи не побачите бджолу, яка займається, скажімо, не збиранням, а поглинанням нектару. Жодна бджола не може залишити бджолину сім’ю і полетіти у відпустку. Такого просто не буває.

Якщо бджола перестала збирати пилок і нектар, це говорить тільки про одне: вона захворіла або… це зовсім не бджола, а трутень.

Так, ви не помилилися. Не буває в природі бджіл, які не збирають мед (крім трутнів, але не про них зараз мова). І ви знаєте, хоча Павло нічого не говорить про бджіл, він дуже часто говорить про Тіло Христове, в якому всі члени знаходяться в повній і прямій залежності один від одного. І в багатьох своїх посланнях Павло часто говорить про те, що всі християни немов бджоли повинні «збирати мед». Тобто вони повинні працювати «для збудування тіла Христового».

Так, християн можна по праву порівняти з бджолами. І ось коли я питаю в розмові ту чи іншу людину, чому він не збирає мед, тобто коли я говорю про важливість спільного християнського життя, бджола мені відповідає:

«Пастор, насправді ти не повинен про мене турбуватися. Так, я не збираю мед для нашого вулика. Але насправді, у мене все добре. Я літаю над квітковими луками й харчуюся необмежено нектаром і пилком. Так, я не збираю мед. Але я, так буває, літаю в інші вулики і там прекрасно проводжу час з іншими бджолами. Буває, я дивлюся як трудяться інші бджоли через Ютуб. Це дуже вражаюче, бо в Ютуб можна побачити багато нових вуликів, а також багато трутнів. Вони дуже класно дзижчать. І їх дзижчання − саме чудове дзижчання у світі».

Дорогий друже, я думаю, що ти зрозумів, що таких бджіл просто не буває. Не буває бджіл, які не збирають мед. Але буває багато бджіл-християн, які не відвідують свої збори-вулики, не спілкуються з іншими бджолами: братами й сестрами. І в кінцевому підсумку ми всі разом втрачаємо можливість заготовляти на зиму мед, тобто бачити тіло Христове.

Я ні в якому разі не хочу когось зачепити або образити. Але я повинен говорити про те, як Ісус бачить свою церкву. Так, часом прикростей не уникнути. Так Павло одного разу засмутив своїм листом коринтян. І після їх засмучення він писав: «Бо якщо я засмучую вас, то хто обрадує мене, як не той, кого я засмутив?» (2 Кор. 2, 2). І в іншому місці Павло говорив про те, що сенс настанови – це любов, а не сама настанова. І саме з любові до вас я говорю про те, що мета життя бджоли – це її сім’я. А мета життя християнина – це Тіло Христове. Сім’я Божа.

Якщо ми повернемося до нашого уривку з послання до Галатів, ми помітимо, що Павло говорить про існування закону самого Христа! Отже, якщо ми діти Божі і якщо глава нашої церкви є сам Христос, звичайно, повинні говорити про виконання закону Христового в нашому житті і вважати його виконання своїм найважливішим завданням!

Але як можна виконати закон Христовий, якщо я не живу церковним життям, не збираю пилок і нектар?

Так, я дивлюся недільні богослужіння в інших громадах, я навіть відвідую інші церкви, але при всьому тому, що наші інтереси й особисті потреби самі по собі важливі і самі ці бажання благочестиві, ми непомітно для себе робимо шкоду єдності своєї помісної громади.

Я хотів би тут повторити: це відбувається непомітно, тому що наша мета отримати повчання – сама по собі благочестива. Але Павло у своїх посланнях завжди говорить про те, що сенс закону Христового полягає не тільки в особистому повчанні й у виконанні своїх потреб, а у виконанні потреб слабких, стражденних і людей, що знаходяться під тягарем. І дізнатися про слабкість своїх слабких членів ми можемо тільки збираючись разом. У своїй громаді. Особисто і через Zoom.

Читайте також:

Любі мої. Вибачте мені, якщо я когось образив. Адже хто може мене потішити, як не ті, кого я зачепив або образив. Проте, я хочу вас надихнути і нагадати, що не буває бджіл, які живуть поза своїм вуликом. І не буває християн, які надовго забули про існування своїх братів і сестер.

Пам’ятай про це і нехай Господь тебе благословить.

Джерело: facebook.com/schloenkin/

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Віктор Шльонкін

Пастор вільної євангельської церкви в Німеччині. Доктор богослов'я (Dr. theol.). Віктор з дружиною Юлією виховує трьох синів.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button