Русь-Україна незалежна. Новий Заповіт Деркача-Духонченка

Повоєнні 50-60 роки ХХ століття для української біблійно-перекладацької школи позначилися великими успіхами. За материнськими межами Руси-України  світ побачили два повні переклади Святого Письма на українську мову. В цей же ж час, за «залізною завісою», як називали тоді московську імперію – Радянський Союз – панувала цілковита заборона не тільки на будь-які спроби перекладу Біблії на мови народів СРСР, але й суворо переслідувалися спроби мати її бодай у московській мові, що називалась тоді і нині Синодальною Біблією. Жорстокими засобами примірники Святого Письма вилучали з храмів і молитовних домів, де збиралися християни для поклоніння Господу Богу Ісусу Христу. Але як тільки у другій половині 80-х років в «імперії зла» намітилися подуви до нормалізації життя з усім цивілізованим світом, християни піднеслися духом, а в Русі-Україні вже почали говорити про переклад Біблії на українську мову.
Незадовго до проголошення незалежности України «й розпаду Московської імперії – Радянського Союзу»  –  було виконано декілька українськомовних перекладів Святого Письма. З них найбільш достойні уваги:  переклад Нового Завіту кардинала Української Греко-католицької церкви Мирослава Любачівського (1988 року, Рим) та в редакції Київського митрополита Філарета (Денисенка) (1988 року, Київ). Переклади були виконані незалежно один від одного. Переклад Мирослава Любачівського відображає західноукраїнську вимову, оскільки укладений для потреб греко-католицької української західної діяспори. [1]
Не залишили поза увагою Боже Слово і його критики. Долучилися до його перекладу і люди з протилежними поглядами на віру.
«Впродовж 1990-1998 рр. в журналі «Людина і світ» був опублікований коментований у дусі раціоналістичної біблійної критики переклад Біблії Євграфа Дулумана (інші відомості: «Протягом 1990-1998 рр. створив та опублікував порівняльний коментований переклад з оригіналів Тори (Пятикнижжя Мойсея), Апокаліпсис, Євангеліє від Івана, Екклезіаст, декілька псалмів»).

• Перекладацька справа в західних землях Руси-України в Австро-Угорській імперії та під Польщею. Частина 2
  Читайте також

  

  Новий Заповіт Пилипа Морачевського
  Пилип Морачевський. Це прізвище знають тільки посвячені люди і ті, хто цікавиться історією Руси-України. Та великому загалу нашого українського народу ім’я цієї людини фактично нічого не скаже. Та й…

   

Євграф Дулуман (справжнє прізвище – Доломан) походив з Одещини, ветеран Великої Вітчизняної війни. Завершивши ґрунтовну богословську освіту в Московській духовній академії в 1951 р. за ступенем кандидата богослов’я, через рік порвав з релігією й став колгоспником. В 1956 р. закінчив Одеський кредитно-економічний інститут. З 1958 р. виступав з атеїстичними публікаціями в пресі. З 1964 р. – кандидат філософських наук; з 1975 року – доктор.
Євграф  Дулуман працював референтом товариства «Знання», викладачем ряду вузів, завідувачем Відділу наукового атеїзму в Інституті філософії АН УРСР, викладав історію філософії, релігієзнавство та інші предмети на факультеті соціології Київського політехнічного університету КПІ. Помер у 2013 році.
Дивлячись на переклад Дулумана з погляду його особистої біографії та змісту його атеїстичних сайтів, можна дійти висновку, що заангажований радянський науковець зробив переклад Священного Писання на свій лад.»[2]

Новий Заповіт Деркача-Духонченка

Свою лепту до наближення Святого Письма в рідній для українців мові внесли й українські протестанти – євангельські християни-баптисти та християни віри євангельської-п’ятдесятники.  На рубежі 1980–1990 рр. Вони здійснили переклад Нового Завіту, Псалтирі та Притч Соломона. Ось історія про те, як це сталося. Старший Пресвітер Республіканської Ради Євангельських Християн-Баптистів України, доктор богослів’я і знаний громадський діяч, пастор Яків Духонченко, «користуючись своїми міжцерковними та міжнародними зв’язками, почав переговори про новий переклад з єдиновірцями в канадській діаспорі».
Переговори долучили до співпраці голову Євангельського перекладацького центру в Канаді пастора Григорія Деркача. Повністю усвідомлюючи не тільки важливість завдання, а також і надзвичайні труднощі пов’язані з цим, а також через нестачу часу попросив пастора Фреда Смольчука (Божа Асамблея в США) допомогти в цьому ділі. Невдовзі, 15 листопада 1989 року, Григорій Деркач під час проповідування в церкві в Скоттсдейл, Арізона, США, був раптом покликаний «бути з Христом» (Филипянам 1:23). Його жінка, Діана Деркач, продовжувала працю над проєктом за допомогою пастора Фреда Смольчука, пастора Якова Духонченка та інших.  Вона очолила невеликий перекладацький центр й разом із Яковом Духонченком, Фредом Смольчуком та іншими довершила переклад.
На початку 1990 рр. переклад було закінчено та видано багатотисячним накладом у Стокгольмі за сприянням невеликої групи людей та спонсорства Ради Асамблеї Божої в США, Союзу баптистських церков Канади й Швеції, Церкви п’ятидесятників. Переклад Деркача-Смольчука-Духонченко слід вважати не новим перекладом, а скоріш поновленим перекладом Біблії Івана Огієнка. Мова цього видання осучаснена. «Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч» (1991 рік). Протестантський переклад Біблії, який ставив за мету дати українцям переклад Святого Письма на літературній українській мові в період українського відродження та відновлення державності. При цьому базувався на перекладах Біблії І.Огієнка та Російській Синодальній. Цей Новий Завіт, з додатком Псалмів і Притч, є першим кроком до видання повної Української Дослідної Біблії.[1]…
Проголошення Руссю-Україною своєї незалежности 24 серпня 1991 року створило якісно нові умови для перекладу Біблії на українську мову. Вже на той час в Києві з 1991 року існувало Українське Біблійне Товариство, що своїм завданням поставило переклад Святого Письма на мову нашого народу, а також на мови етносів і національних меншин, які волею історичної  долі опинилися на українських землях і не мали також можливости чути Боже Слово у своїй рідній мові. Заснували його перші чотири християнські конфесії – Українські Євангельські Християни-Баптисти, Християни Віри Євангельської-П’ятдесятники, Адвентисти Сього Дня та Українська Православна Церква Київського Патріярхату. Одним з засновників та першим керівником товариства був євангельський християнин-баптист, пастор Яків Духонченко. Згодом до них долучилися інші християнські конфесії.
[1] Подана історія ґрунтується на розвідці Протоієрея Андрія Ухтомського. Історія перекладів Біблії українською мовою та Історія перекладів Біблії українською мовою https://uuc.adventist.ua
[1] Протоієрей Андрій Ухтомський. Історія перекладів Біблії українською мовою, ч.ІІ
[2] Там таки.
[sc name=”futerblock” ]

Please support us Газета Слово про Слово on Patreon!