В чому полягає ціль життя? Як її визначити, досягнути і отримати задовлення у житті? Чи можу я здійснити щось важливе к моєму житті? Чимало людей ніколи не замислюються над тим, що їхнє життя має ціль. Через роки озираючись назад, вони дивуються, чому життя не склалося, чому досягнення того, до чого вони так прагнули не принесло задовлення, а лише порожнечу.
Євангелія змальовує подію, коли одного разу вночі до Христа прийшов Никодим, фарисей, начальник, член синедріону, почесний ізраїльський вчитель «Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім’я, начальник юдейський.Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде. Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства. Никодим Йому каже: Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись? Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Ів. 3:1-6). Чого ж іще не вистачало йому? Чому він прийшов до Христа?
Є люди, які досягли за життя всенародного визнання: високих нагород, наукових ступенів, літературних успіхів і т. д. І все ж чогось у їхньому житті не вистачає. Ми можемо мати все, що завгодно в цьому світі, але якщо не маємо Христа – не маємо ні миру, ні щастя. По закінченню нашого земного життя всі наші здобутки – не важливі, але віруючий в Ісуса Христа має життя вічне і переходить від смерті в життя. Виникають запитання: Яка ціль життя? До чого я прагну?
Чому Никодим, про якого Сам Христос сказав, що він ізраїльський учитель, який знав Писання, належав до найбільш впливової партії того часу – фарисейської – і був членом синедріону, начальником, прийшов до Ісуса Христа? Безсумнівно, він перебував у серйозних внутрішніх пошуках, переживаннях. Він знав про Христа, як і в наш час знають великі люди, вчені, академіки, можновладці. Сьогодні більшість людей знають про Христа, але не знають Його особисто. І Никодим належав до таких, які не мали особистої зустрічі з Христом. Тому він наважується на діалог з Христом. Христос відверто говорить йому про те, чого Никодим насправді потребує.
Христос знає потреби кожного. Про Нього сказано, що Він не мав потреби, аби Йому щось про когось розповідали, бо знав думки людини. Ісус знав Никодима, його становище у суспільстві, його благочестя за законом юдеїв. Але це не перепустка для вічного блаженства з Богом. Ісус Христос сказав, що для того, щоб бути на небі, треба народитися згори. Те ж саме Він сказав іншими словами і юнакові, який запитав Його: «… Чого ще не вистачає мені? Ісус сказав йому: … піди, продай маєток свій і роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; і приходь і йди за Мною» (Мт. 19:20-21).
Слідування за Христом і послух Йому веде на небо. Але це неможливо з грішним серцем. Саме про це Христос веде мову тієї ночі з Никодимом. Такі переміни відчули перші християни в Єрусалимі. Так трапилося в день П’ятидесятниці: «Почувши це, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що нам робити, мужі-браття? Петро до них каже: Покайтеся, і нехай хреститься кожний з вас в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів, і дара Святого Духа ви приймете» (Дії 2:37-38).
Виходячи з цього уривку, кожен, хто кається, має охреститися. Звісно це заповідь, яку потрібно виконувати, але пам’ятаймо хрещення не рятує. Та вода, про яку тут йдеться («Якщо хто не народиться від води і Духа…»), – це не звичайна вода, але Слово Боже, про яке апостол Петро говорить: «… бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим, живим та тривалим» (1 Петра 1:23).
Напевне багато людей усвідомлюють, що шляхом водного хрещення ніхто духовно не народжується. Спочатку людина має налагодити контакт з Богом, покаятись у своїх гріхах, прийняти рішення надалі жити з Богом. Власне – це особисте рішення привселюдно засвідчити про свою віру в Ісуса Христа через занурення у воду символізує поховання, смерть для гріха, для диявола. Як Христос помер і був похований, так і ми з Ним померли і поховані. Він воскрес для слави Отця, і ми воскресли для слави нашого Господа Ісуса Христа.
Чи увірував Никодим у Христа під час нічної розмови з Ісусом? Якщо ми будемо читати далі Євангеліє від Івана, ми переконаємося, що Никодим був не тільки допитливим, який хотів все знати про Христа, але й виявився уважним Його слухачем. Ісус двічі говорить: «Якщо хто не народиться згори». Під словом «згори» має на увазі від Духа Святого, а Дух Святий народжує через слухання проповіді Євангелії. Коли в день П’ятидесятниці вони почули проповідь про Христа то приблизно трьох тисяч душ навернулися до Бога, хрестилися і стали першою Церквою, де у всіх було одне серце, одна душа. Апостол Павло наголошує: «Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові» (Рим. 1:16).
Для чого Христос покинув небо і прийшов на цю землю? У Нього, безперечно, була ціль. А для якої цілі Никодим прийшов до Христа? Очевидно, він і сам чітко не знав мети свого візиту, зате Христос знав її. Бо Він – Лікар для тих, хто гине від смертельних гріховних ран. І ось Ісус, говорячи з Никодимом, відкриває перед ним небесні брами через Своє Слово. Христос це зробив і для самарянки (Ів. 4:4-29), яка була грішницею. В ході розмови вона усвідомила, що вона – грішниця. Вона побачила себе такою, ким вона була насправді… Потім ця жінка йде в місто і свідчить про Христа як про Того, Хто знає усе, що вона вчинила впродовж життя. «Чи Він не Христос?» (Ів. 4:2). У Ньому вона спочатку побачила юдея, потім – пана, пророка, і, зрештою, Месію – Христа.
Безліч людей у всьому світі визнають, що Ісус Христос – Син Божий, але цього недостатньо аби врятувати свою душу від вічної загибелі. Багато людей шанують ім’я Ісуса, але це ім’я їх не рятує, а рятує Той Ісус, Хто носив це ім’я дві тисячі років тому, живучи на землі. Його Ім’я нікого не рятує магічним чином, але Ісус Христос є Спасителем людства. Так само, як дерев’яний хрест, на якому був розп’ятий Христос, не має значення, але Той, Хто висів на цьому хресті, – Він рятує! «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися мали (Дії 4:12). Ми знаємо про це з Писання, зі слів апостола Павла: «Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з’явився, той оправданий Духом, анголам показався, проповіданий між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!» (1 Тим. 3:16). Бог прийняв образ людини, прийшов на цю землю, щоб врятувати нас. Про це знають ті, які прийняли Божу любов та отримали народження згори, які чули Слово Боже і навернулися до Господа щирим серцем, вони по-справжньому відчули силу Його любові.
Більше про ціль життя:
Коли оздоровленого від сліпоти запитали: «Як же очі відкрились тобі?» (Ів. 9:10), він розповів, як це було. Йому говорять: «Віддай славу Богові. Ми знаємо, що грішний Отой Чоловік». Але Він відповів: «Чи Він грішний – не знаю. Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу» (Ів. 9:24-25). Обвинувачі говорять йому : «Ми знаємо, що Бог говорив до Мойсея, звідки ж узявся Оцей, ми не відаємо. Відповів чоловік і сказав їм: «То ж воно й дивно, що не знаєте ви, звідки Він, а Він мені очі відкрив!» (Ів. 9:29-30).
Якщо ви відчуваєте себе духовно безпорадними, а Біблія – незрозумілою, небесні таємниці від вас приховані, то будьте чесні і скажіть Богу: «Господи, відкрий мої очі, щоб зрозуміти Твоє Слово, щоб пізнати Тебе. Я знаю, що Ти прощаєш гріх і зцілюєш. Ти виявив Свою силу і милосердя, коли був на землі, зустрівши грішницю, засуджену на побиття камінням, пробачив її. Яви і мені Твою милість, відкрий мій розум, щоб зрозуміти Твою волю, увійди і поселися в моєму серці…»
Платон Харчлаа
