Ісус більше запитував, ніж відповідав. У Євангеліях зафіксовано сто вісімдесят три запитання, поставлені Ісусові. Відповів же Він лише на три! Інші, по суті, залишилися без відповіді. Чому?
Насамперед мабуть, тому, що не на всі запитання є однозначні відповіді. Не на всі запитання відповіді прості.
Наприклад, − чому у світі є страждання? Відповідь набагато складніша за просте «тому що». Адже Бог є любов, і світ створений Ним з любов’ю і заради любові. Але чи правильно запитувач розуміє, що таке любов? Любов без страждання неможлива. Люблячи, ми віддаємо все. Полюбивши когось, ми тим самим надаємо йому повну владу над собою − свободу прийняти нас або відкинути. З цього моменту страждати нам чи ні, − вже залежить не від нас! Однак чи багато хто захоче жити у світі, де немає страждань, але немає і любові?
Крім того, в занепалому світі страждання нерідко служать Божим інструментом. Так, існує унікальна хвороба − спадкова сенсорно-вегетативна нейропатія, вроджена нечутливість до болю. Зазвичай люди з таким симптомом живуть не більш як три роки, і в усьому світі є лише кілька десятків людей із цим захворюванням, усі − під постійним медичним наглядом. Не відчуваючи болю, людина руйнує власне тіло, не помічаючи того. Вона може покласти руку на розпечену плиту, може порізатися, і навіть не помітить цього. Вона позбавлена захисного механізму, що сигналізує про небезпеку.
Я чув гірке свідчення людини, чий син не відчуває болю. Як би батько хотів, щоб було інакше! Адже звичайна дитина, поранившись, одразу ж біжить до свого батька по допомогу й захист. Його ж син продовжує, наче нічого і не було, грати, навіть стікаючи кров’ю. Подібно до цього, Бог часто використовує страждання, щоб ми бігли до Нього.
І ніхто ж не запитує: чому у світі багато краси, любові, справедливості? Усе це сприймається як само собою зрозуміле… Загалом, короткої й простої відповіді на запитання про існування страждань не існує. А часто вона і не потрібна. Нерідко тому, хто ставить запитання, і потрібна не стільки відповідь, скільки співчуття. Просто, щоб хтось мовчки посидів поруч…
До того ж запитувач нерідко хоче як відповідь отримати якийсь універсальний рецепт на всі випадки життя. А те, що підходить в одній ситуації, в іншій може не спрацювати або, ще гірше, − нашкодити. Куди важливіше навчити людину знаходити відповіді самостійно. Чи не тому Ісус запитував набагато частіше, ніж відповідав? У новозавітних текстах записано триста сім запитань, які Ісус поставив Своїм співрозмовникам − по сотні на кожне, на яке відповів. Найкращий благовісник не той, хто краще відповідає, а той, хто вміє запитувати. Для поширення Царства здатність слухати куди важливіша за здатність говорити!
Читайте також:
Та й найкраща відповідь часто лежить прямо на поверхні: підіть і подивіться. На будь-який ваш аргумент співрозмовник, подібно до Нафанаїла, може навести дюжину контраргументів. Але побачене здатне змінити все його життя.
− Що особливого в слідуванні за Христом? − підіть і побачите.
− Яка мені користь від церкви? − підіть і побачите.
− Що в моєму житті зміниться? − підіть і побачите.
− Хіба церква може дати те, що потрібно мені? − підіть і побачите.
