Актуальне

Церква як острівець безпеки в умовах військової загрози

Вже 8-й рік Україна знаходиться в стані війни. Щодня стрічки новинних сайтів переповнені тривожною інформацією про кількість поранених та вбитих військовослужбовців, про авіаційні доставлення мільйонів тонн зброї та спецтехніки для Українських Збройних сил із інших країн світу. На кожному кроці ми чуємо інформацію про те, як Дамокловим мечем над Україною нависла нова військова загроза. Така інформація суттєво дестабілізує ситуацію в суспільстві, наганяє неспокій на більшість його громадян.

Про те, як в такий складний час Церква намагається виконувати свою роль, а саме – бути острівцем спокою для своїх вірян, про роботу військових капеланів читайте у нашому наступному матеріалі.

«Попри усі тривожні новини, які лунають зараз звідусіль, ми віримо в нашу перемогу і перемогу добра над злом», – Василь Хіміч

військова загроза

Підполковник запасу, старший капелан ВСЦЄХБ, Керівник ГО «Об’єднання християн-військовослужбовців України» із 30-річним досвідом служіння для військових, лауреат відзнаки імені Омеляна Ковча.

«Під час такого лиха, яким є війна, особисто я вважаю, що кожен патріот своєї держави повинен докласти усіх можливих зусиль для її захисту. При першій же нагоді я поїхав у волонтерську поїздку на Схід України, щоб підтримувати своїм капеланським служінням наших воїнів. Перед цим, як тільки почали надходити в київський госпіталь поранені військовослужбовці, я почав відвідувати їх. Коли в госпіталях я бачив поранених воїнів під крапельницями, з обгорілими кінцівками, відірваними руками та ногами, це підіймало в моїй душі не зовсім хороші почуття до тих, хто сам поставив себе у роль ворога України. Вибачте, але я не відчуваю тої щирої Господньої любові, про яку наш Спаситель говорить, до цих людей, які вбивають сотнями наших українських захисників.

Військовий капелан в тих жахливих умовах війни є тією Божою людиною, яка разом із воїнами, в окопах, своєю присутністю нагадує їм про те, що Бог завжди з ними. Я звершував молитви разом з воїнами, читав їм Слово Боже і по реакції хлопців було видно, що вони приймають ці слова щиро, усім серцем, і що це їм дуже потрібно. Я, як військовий капелан, також проводив з воїнами і індивідуальні бесіди. Із власної практики я бачу, що в певних життєвих питаннях військовому капелану вони довіряють набагато більше, аніж військовому психологу.

На війні відкриваються до Бога навіть душі тих військовослужбовців, які були атеїстами.

Під час військових дій загинуло декілька моїх знайомих офіцерів, яких я знав ще раніше, до початку війни.

Я переконаний, що ворога на нашій території не повинно бути, а якщо він і буде, то тільки як полонений, до якого я буду приходити з тим же ж Євангелієм. Бо це є моїм покликанням як пастора і військового капелана. Я хочу сказати, що Бог завжди є на стороні несправедливо скривджених і, на жаль, сталося так, що Україна та ці захисники власне сьогодні і є в таких умовах і не зі своєї власної волі.

Капелани нашої церкви продовжують працювати із військовими на сході, в місцях їхньої постійної дислокації, з тими з них, хто перебуває на лікуванні в госпіталях, а також із їхніми сім’ями, та із тими, хто втратив своїх чоловіків та синів на війні.

Ми також провели християнські табори на Київщині та на Волині для дітей наших військових та інші заходи для їхньої підтримки.

Попри усі тривожні новини, які лунають зараз звідусіль, ми віримо в нашу перемогу і перемогу добра над злом. І нехай Господь допоможе нам у цьому!».

«Церква покликана давати людям НАДІЮ, проповідуючи Слово Боже», – О. Андрій Зелінський

військова загроза

Військовий капелан, радник Глави УГКЦ, заступник керівника Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ

«Від початку вторгнення Росії на територію Української держави, УГКЦ перебуває завжди пліч-о-пліч із своїм народом, включно також із ЗСУ, підтримуючи і представників добровольчих батальйонів, і понад усе, будучи глибоко в умах і серцях тих людей, які намагалися з усіх можливих сил відповідати на загрозу, яка виникла перед нашою державою. УГКЦ займається і розвитком волонтерських організацій, і розвитком військового капеланства. На початку 2014 року саме військові капелани УГКЦ першими отримали офіційний дозвіл від Генерального штабу Збройних сил України на виїзд для служіння у військову зону. На той час це була зона АТО. Основна ціль, яку завжди перед собою ставила УГКЦ – бути завжди поруч із своїм народом. Як і упродовж усіх восьми років збройного конфлікту, так і сьогодні, Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ намагається діяти у двох важливих напрямках: зцілення ран війни і забезпечення ефективної діяльності військових капеланів. Коли ми говоримо про зцілення ран війни, то говоримо про турботу та опіку над сім’ями, які втратили своїх найрідніших. Ми збираємо Матерів полеглих воїнів на регулярні зустрічі, ми влаштовуємо реабілітаційні заходи і для самих ветеранів війни та членів їхніх родин.

Єдині в Україні, ми організували реабілітаційні зустрічі та паломництва для Татусів – батьків полеглих воїнів. Бо, як правило, уся увага суспільства зосереджена лише на матерях, а батьки залишаються замкненими у собі зі своїм болем. Наша церква організувала заходи і для них, та заходи для підтримки ветеранів.

Зокрема і цьогоріч, і впродовж минулого року багато зусиль ми доклали до формування психологічної та духовної стійкості військовослужбовців. Ми організовуємо щорічні всеукраїнські паломництва військовослужбовців до Зарваниці, де усі військові капелани УГКЦ могли б разом зібратися, поділитися своїм досвідом та отримали б можливість підвищити рівень своєї кваліфікації. Двічі на рік ми збираємо усіх наших військових капеланів у Києві для зустрічі та обміну професійним досвідом. На ці заходи ми запрошуємо експертів із питань психології та із питань душпастирської опіки над військовослужбовцями. Наша церква також взяла участь у роботі та організації робочої групи з питань опрацювання «Законопроєкту про службу військового капеланства». Ми були присутніми від початку до кінця у цьому процесі.

30 листопада 2021 року в Україні з’явився закон «Про службу військового капеланства», який починає діяти вже з липня 2022 року. Станом на сьогодні, військові капелани діють у ЗСУ, у Національній гвардії України, у Державній прикордонній службі України на основі положення «Про службу військового духовенства», які були затверджені міністром оборони України та міністром Внутрішніх справ України. Відповідно до цих положень, військові капелани є цивільними працівниками військових структур, що серйозно обмежує їхні можливості в плані допуску до роботи з особовим складом. І це загрожує їхній місії як військових душпастирів. Цей Закон пропонує нам професійне оформлення військового служіння капеланів на міжнародному рівні, за умовами якого військові капелани є військовослужбовцями і мають пройти відповідний вишкіл та військову підготовку для того, аби згодом забезпечувати ефективно своє душпастирське служіння. Також ми постійно працюємо у плані пошуку саме тих капеланів, які хочуть піти і підтримувати українського воїна на фронті.

У нас є велика кількість реабілітаційних заходів для членів родин військовослужбовців і таборів для національно-патріотичного виховання їхніх дітей. УГКЦ намагається супроводжувати українського воїна на усіх етапах його формації та турбуватися про членів його родини, щоб йому було легше служити і захищати свій народ та свою державу.

В такий час нам усім, перш за все, варто пам’ятати про те, що коли ми говоримо про інформацію щодо можливих нових військових загроз для України, то вона потребує особливого професійного підходу, і ми не маємо достатньо інформації для того, щоб оцінювати такого типу інформацію об’єктивно. Але як Церква, ми завжди залишаємося вірними своєму покликанню, яке проявляється у двох напрямках: перший – це консолідація суспільства в солідарності із тими, хто, перебуваючи в таких умовах які є сьогодні і які можуть виникнути завтра, у випадку можливої гіпотетичної військової загрози, і які є найбільш ураженими членами українського суспільства. Це і наша турбота про тих найслабших. Другий напрямок нашої діяльності – це проповідь Надії. Церква покликана давати людям НАДІЮ, проповідуючи Слово Боже, яке довірене їй Спасителем і щоб уділяти Таінства, які покликані зціляти людину. Отже, ми маємо бути свідками Надії, переживати і засвоювати внутрішній досвід нашої духовної зустрічі з Богом в наших церквах. А коли нам важко зрозуміти ЩО буде відбуватися завтра, ми повинні турбуватися про те, ким ми є вже сьогодні. Тому особливо важливим сьогодні для усіх нас є залишатися послідовниками Христа та свідками Надії і віри в перемогу добра над злом!».

«Ми знаємо, що за нами правда, а там, де правда, – там Бог», – О. Леонтій Никитенко

військова загроза

Протоієрей ПЦУ, заступник голови СУВД по співпраці із ЗСУ.

«Війна в Україні триває вже досить давно, тому, попри усі негативні новини про можливу нову військову загрозу для нашої держави, особливого занепокоєння серед вірян Православної церкви України ми не спостерігаємо. За весь час, поки Україна перебуває в стані військового конфлікту, вже починаючи із 2014 року у зоні АТО і до сьогоднішнього дня, приблизно 600 капеланів нашої конфесії відбули своє служіння на фронті. На даний час лише 75 капеланів ПЦУ перебувають в рядах Збройних сил України, здійснюючи там своє служіння і підтримуючи бойовий дух наших бійців. Також наші капелани є і у рядах Національної гвардії та у Прикордонній службі України. Велика кількість капеланів ПЦУ їздили, і зараз їздять на фронт із волонтерськими поїздками. Із самого початку війни 2014 року ми масово доставляли і бронежилети, і інші речі першої потреби для наших захисників. Тепер запити наших військових змінилися і ми відповідно до їхніх потреб і далі надаємо їм усю необхідну допомогу.

Також ми займаємося реабілітацією наших воїнів і дбаємо про табори для їхніх дітей. Варто сказати, що на території Михайлівського собору міста Києва був створений Реабілітаційний центр для військовослужбовців, а також Православна Церква України представлена організацією «Еліос Україна», яка займається доставкою гуманітарної допомоги та провізії для постраждалого населення в зоні військового конфлікту на Сході України. Епізодично по усіх єпархіях ПЦУ проводиться збір цієї волонтерської допомоги.

Ми також організовуємо табори для дітей військовослужбовців. Такі табори є зокрема і в Полтавській єпархії, і в Тернопільській єпархії та у інших областях України. Наші табори дуже активно співпрацюють із організацією «Пласт».

І на фоні таких тривожних новин, які постійно лунають зі ЗМІ, я хочу сказати, що наші віряни зберігають абсолютний спокій і з усіх сил намагаються допомагати як постраждалим зони військового конфлікту, так і нашим військовим і грошима, і продуктами. А особливо зворушливими є ті моменти, коли ми передаємо бійцям на фронт дитячі малюнки. Я особисто не раз їздив на схід України із такими поїздками і я пам’ятаю ці щирі миті, коли наші вояки зі сльозами на очах дивилися на ці дитячі малюнки і притискали їх із особливою любов’ю до своїх мужніх сердець, як найдорожчі обереги.

А 30 січня 2021 року Блаженніший Епіфаній оголосив День всеукраїнської молитви за мир в Україні. На стінах нашого Михайлівського монастиря у 2020 році була відкрита Стіна пам’яті із фотографіями загиблих героїв і ви самі можете побачити, як УПЦ вшановує загиблих воїнів України. Ми молимося, ми допомагаємо реальними справами, наші капелани служать, наші віряни знаходяться в абсолютному спокої і вірі в перемогу нашої армії і у твердій вірі у Бога.

Ми знаємо, що за нами правда, а там, де правда, – там Бог, а там, де Бог, – там обов’язково буде і перемога!».

«Ми всі віримо, що Бог вислухає нас обов’язково, а в Україні знов настане мир», – Павло Царевський

військова загроза

Пастор-капелан, голова Ради у справах душепасторської опіки при Міністерстві Оборони України.

«Усі новини, пов’язані з загостренням військової ситуації в Україні і у світі загалом, ми, християни, сприймаємо спокійно, оскільки дивимося на них, в першу чергу, із позиції нашої глибокої довіри Богу. Ми знаємо, що для тих, хто Його любить, у Нього немає поганих планів. І все, що не відбувається, навіть негарні, з точки зору загальної ситуації, події – служить зміцненню віри та збільшенню сили Церкви. А сила Церкви − в людях!

Окрім того, молитовно, так би мовити, ми дивимось на наші Збройні сили України, які є гарантом захисту територіальної цілісності нашої держави та особисто кожного із нас. Ми не просто віримо в перемогу наших ЗСУ в цій війні, але ми допомагаємо їм практично: бійцям, ветеранам, їхнім родинам та дітям воїнів конкретними реальними справами. Лише за грудень-січень 2022 парафіяни нашої церкви зібрали на території 5-х областей: Закарпатської, Тернопільської, Волинської, Кіровоградської та Черкаської близько 23 тонн провізії (харчових продуктів) і наші волонтери доставили цю допомогу на Схід, як для потреб наших військовослужбовців, так і для потреб місцевого населення. З 8-го січня та протягом 12 днів 2022 року наші талановиті віряни (члени декількох церков із різних регіонів), які, до речі, брали участь у національно-патріотичному конкурсі «Пісні народжені в АТО», у складі п’яти осіб разом з капеланом відвідали другу лінію фронту у Луганській області із концертами та духовною допомогою для того, щоб цим святковим, різдвяно-непереможним настроєм поділитися із нашими бійцями та підтримати їхній морально-бойовий дух.

Наступного тижня двоє наших капеланів та двоє волонтерів нашої Церкви збираються відвідати місто Золотоноша Черкаської області, щоб провести там кількаденні професійні психологічні тренінги для реабілітації воїнів АТО/ООС. Вже складені плани, що найближчим часом ми проведемо такі ж тренінги для реабілітації воїнів у 12-х областях України. Окрім того, за останній 2021 рік більш ніж 115 капеланів-волонтерів здійснили понад 400 відряджень (ротацій) на лінію фронту. Метою поїздок були духовно-моральна підтримка та душеопікунське забезпечення особового складу ЗСУ та НГУ. Всі наші капелани-волонтери пройшли відповідне навчання та курси надання першої медичної та психологічної допомоги. Багато душепастирів і їхніх помічників готові найближчим часом поїхати на Схід для допомоги місцевому населенню та духовного служіння нашим бійцям. Особливо, якщо станеться будь-яке загострення і буде збільшена потреба в моральній та духовній допомозі.

Кожної п’ятниці, з 11-ої до 12-ої години ранку віряни нашої церкви проводять годину молитву онлайн, на яку збираються парафіяни зі всієї України. Протягом години ми молимось за кожного бійця, члена його родини, за кожного командира та керівний склад оборонного сектору нашої держави.

Я, як капелан, особливо хочу зазначити, що захоплююся високою патріотичною свідомістю вірян нашої Церкви, які кожен на своєму місці, виходячи із можливостей, які в них є на даний час, намагаються максимально допомогти нашим бійцям на фронті, збираючи допомогу та молитовно підтримуючи їх. Це і є та духовна битва, про яку говорив Господь, що її потрібно вести завжди проти злих сил. Ми всі віримо, що Бог вислухає нас обов’язково, а в Україні знов настане мир!

Попри релігійні відмінності, саме ця війна стала тим єднальним фактором, довкола якого усі Церкви згуртувалися в бажанні допомогти бійцям, які захищають нашу Батьківщину.

Саме війна дала нам відчути, що ми всі є братами, що ми всі є християнами, що ми єдині і головною для нас є Заповідь любові до нашого ближнього!

І, що усі ми довіряємо нашому Господу, незалежно від того, чи ми католики, чи православні, чи протестанти, а в єдності – наша сила!».

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Галина Козар

Магістр ЛДМА ім. М. Лисенка, 25 років досвіду у культурно-мистецькій сфері. Журналістка видань: "РІА- Львів", "Ваше здоров'я", "Слово про слово". Для мене журналістика це не робота, це поклик серця, щоб робити світ щодня добрішим.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button