Україна

Центр Разумкова оприлюднив нове дослідження щодо релігійного самовизначення українців

Онлайн засідання постійного Круглого столу «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин» проводить Центр Разумкова спільно з Представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні та за підтримки Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій 1 лютого.

Джерело: risu

Дослідження складається зі 172 сторінок. Йдеться про церковно-релігійну ситуацію в Україні: стан, тенденції, проблеми, ставлення громадян України до Церкви, вимоги та очікування, перспективи розвитку церковно-релігійної ситуації в Україні в сучасних зовнішніх та внутрішніх проблем. Центр Разумкова підготував інформаційні матеріали «Особливості релігійного та церковно-релігійного самовизначення громадян України: тенденції 2000-2021 років» та оприлюднив наступні висновки:

«Західний регіон країни традиційно характеризується найвищим рівнем релігійності, Південь та Схід – найнижчим. Проте у порівнянні з 2000 роком на Півдні та Сході зросла частка тих, хто вважає себе віруючими.

За останні кілька років спостерігається тенденція до зростання кількості тих, хто не ототожнює себе ні з однією з релігій. У порівнянні з 2019 роком значно зросла кількість членів Православної церкви України (з 13 % до 24 % серед дорослого населення), в основному шляхом зменшення (з 30 % до 20 %) «просто православних». У порівнянні з 2020 роком зросла частка жителів Східного регіону серед вірних ПЦУ. Існує значна різниця між рівнем декларованої релігійності (68 % респондентів називають себе віруючими, 60 % – православними) та рівнем ідентифікації з певною релігійною громадою – членство в громаді визнають лише 21 % респондентів. Загалом 12 % респондентів вказали свою приналежність до однієї з православних релігійних громад.

Члени релігійних громад, які входять до ПЦУ, становлять 6 % усіх респондентів, що в точності, так само як і члени греко-католицьких громад (6 %). 4 % усіх респондентів назвали себе членами громад УПЦ МП. До інших християнських конфесій віднесли себе ще 7 % (греко-католицької, римо-католицької та протестантської) і 0,3 % — до громад інших релігій, що підтверджує висновок про багатоконфесійний характер релігійності в Україні. Лише 10 % громадян регулярно (принаймні раз на тиждень) відвідують богослужіння та збори (рідше відвідує їх молодь).

Відвідування богослужінь під час пандемії COVID-19 знижується через зростання участі у релігійних відправах в Інтернеті.

Служіння через Інтернет найчастіше відвідують жителі тих регіонів, де найбільш помітне зниження відвідуваності офлайн-богослужінь. Найбільше прихильно ставляться до використання Церквою новітніх інформаційних технологій (соціальні мережі, практики «церков у смартфоні» тощо) вірні УГКЦ та вірні УПЦ, менш позитивно – вірні УПЦ МП.

Деякі учасники фокус-групових дискусій висловили побажання щодо зміни релігійних обрядів, зокрема, скорочення часу, чіткої мови богослужінь і проповідей, введення сидячих місць у православних храмах, скромнішого оздоблення храмів.

Були висловлені також думки щодо надання можливості релігійним громадам впливати на призначення священнослужителів, а також щодо пом’якшення ставлення служителів Церкви до людей. Таким чином, можна вважати, що для зростання відвідуваності храмів важливий не стільки розвиток мережі культових споруд, скільки формування інтересу та мотивації людей відвідувати храми (особливо це стосується молоді).

Рівень визнання морального авторитету Церкви нижчий за рівень довіри до неї, а оцінка морального авторитету Церкви за попередні роки падає. Однак у порівнянні з попереднім роком визнання морального авторитету зросло (насамперед через його зростання в Південному та Східному регіонах).

Також у порівнянні з минулим роком значно (на 10 %) зросла кількість тих, хто відзначає позитивну роль Церкви в суспільстві. Більшість громадян України вважають, що найбільші церкви та релігійні об’єднання України виявляють активну позицію у розв’язанні таких проблем: потреба в психологічній підтримці, морально-духовна криза, проблеми виховання дітей та підлітків, криза сімейних відносин, військові конфлікти, епідемія COVID-19.

Щодо таких питань, як ставлення до ЛГБТ-спільнот та цифрових ідентифікаторів, респонденти, частіше вважають, що найбільші українські Церкви більш консервативні у підході до цих питань, яка не відповідає вимогам часу, аніж активну позицію, яка сприяє розв’язання цієї проблеми.

За результатами дослідження, можна зробити висновок, що громадяни України погано поінформовані про реакцію чи позицію найбільших українських Церков щодо багатьох соціальних проблем.

Українці вважають, що провідне чи важливе місце в діяльності Церкви, релігійного об’єднання має займати соціальне служіння, допомога людям. Оцінюючи, які види соціального служіння церков і релігійних об’єднань, на їхню думку, є найбільш важливими для суспільства, а в яких видах соціального обслуговування вони особисто зацікавлені, респонденти найчастіше згадували психологічну допомогу та захист вразливих груп.

Якщо порівнювати з 2000 р. значно зросла частка громадян, які погоджуються, що відокремлення Церкви від держави та школи від Церкви є необхідною передумовою демократизму держави та забезпечення права особи на свободу совісті. Під час моніторингу українське суспільство виявило досить високий рівень толерантності до різних релігій.

Водночас у Західному регіоні частіше, ніж в інших регіонах, опитуванні вважають, що лише традиційні релігії мають право на існування. Таке сприйняття може виправдати більш виражене негативне ставлення до протестантизму, ісламу та юдаїзму на Заході, ніж в інших регіонах.

Однак найбільш суперечливими, на думку громадян, є відносини між двома православними церквами – Православною церквою України та Українською Православною Церквою Московського патріархату. Стосовно останньої негативізм громадяни виявляють частіше, ніж стосовно будь-якої іншої релігійної організації в Україні.

Четверта частина українців вважають, що в Україні є церкви чи релігійні об’єднання, які, на їхню думку, слід заборонити. Рівень конфліктності у стосунках між представниками різних релігій, конфесій та Церков в Україні низький – лише 3 % респондентів стверджують, що стосунки між віруючими різних Церков та релігій на території, де вони живуть, є конфліктними, і лише 5 % – що вони напружені.

Читайте також:

Українці позитивніше почали ставитись до протестантських церков

Стримувальним фактором для міжконфесійних, міжрелігійних та міжцерковних конфліктів є те, що релігійна та церковна ідентичність мають невелике значення для громадян України (лише 4 % українців ідентифікують себе переважно з людьми тієї ж віри чи Церкви, що й вони). Оскільки релігійна ідентичність сама по собі є менш важливою для громадян, ніж громадянська чи регіональна ідентичність, це говорить про те, що виникнення релігійних конфліктів в Україні малоймовірне».

Дані дослідження

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Маргарита Стралківська

Журналістка стрічки новин. Студентка 2-го курсу журналістики в Українському гуманітарному інституті.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button