Блог Себастьяна Тегзи

Про покарання, прощення і покаяння [росіян]

Прощення без спокути – безкарність. А безкарність − це огидно, це мерзенно, це аморально. А що таке спокута? І якої спокути від нас очікує Бог? Це духовна переміна, зламане серце, щире милосердя! Кара не є метою спокути; страждання – це тільки засіб скинення старої людини й одягнення в нову, бо «хто страждав тілом, той перестав грішити, щоб решту часу жити, в тілі, не за людськими пожадливостями, а за волею Божою». (1 Петр.4:1-2)

Найвищою спокутою є покаяння, переміна мислення, милосердя. «Милосердям і правдою покутується гріх, а острахом Господнім ухиляється зло» (Прип.16:6). Так говорить мудрий Соломон. А Даниїл повторює за ним: «Спокутуй твої гріхи милостинею і твої переступи – милосердям до бідних» (Дан.4:24). І врешті сам Ісус, нагадуючи про вищість милосердя над жертвою, закликає: «Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте» (Лк.11:41).

Цю традицію засвідчує Тертуліан, один з пресвітерів Ранньої Церкви. Він каже: «Сповіддю приготовляється прощення, зі сповіді народжується покаяння, а покаянням вмилостивляється Бог. В такий спосіб, публічна сповідь вчить людину приниженню та смиренності, зобов’язуючи до поведінки, привабливої ​​для милосердя» (Тертуліан, Про покаяння, 9).

Вкрай важливо уточнити, що милосердя тут − це не заслуга, а благодать. Заслуга − це логіка й мислення старої нерозкаяної людини, яка мислить категоріями: «Що я буду за це мати? Що мені буде, якщо я зроблю це?». І таке мислення є чимось дуже далеким від справжнього покаяння. Ознакою покаяння є логіка благодаті. Це зламаність серця, що схиляє до поведінки привабливої для милосердя. В цьому й парадокс покути, якої від нас очікує Бог, вона є відмовою від самоспасіння, збирання заслуг і зосередженості на собі та перехід у зовсім іншу площину сприйняття Бога, себе та навколишнього світу − площину благодаті, великодушності та милосердя. Це і є справжня духовна жертва, здатними до якої нас робить досконала Жертва Христа!

Бог бажає покаяння росіян, а не їхньої смерті. Але це не означає підтримку безкарності. Ми повинні розуміти, що з біблійної перспективи справжнє покаяння – це смерть старої людини. Не можна отримати прощення без справжнього покаяння. Ті росіяни, які зараз вчиняють беззаконня проти України безумовно повинні померти, але в них є два шляхи для цього: або щире покаяння й смерть старої людини, або нерозкаяність і знищення з обличчя землі. Третього не дано.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Схожі статті

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. Ворога любити треба,
    Коли він руки здійме до Неба.
    А поки він не відчує в душі острах і муку,
    Тривогу, страждання, біль і розпуку,
    І коли йде він на тебе війною,
    Бий його, поки не дасть він Вкраїні спокою!
    Поки серце його пихате й свавільне –
    Руці й голові твоїй відпочивати не вільно!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button