Притчі

Ціна

Жив-був скромний юнак. Він був зовсім самотній – ні друзів, ні коханої дівчини. Загалом, пересічний парубок, та ще й бідний. Він часто хворів і тому не мав постійного заробітку.

І ось одного разу, коли він ішов з лікарні додому, до нього на вулиці звернувся якийсь старий:
– Молодий чоловіче, можна вас на хвилинку?
– Ви не знаєте дороги? – поцікавився юнак.
– Ні в якому разі. Є у мене до вас одна приємна розмовонька.
– Ви вирішили мені щось запропонувати? Не трудіться. Я не довіряю вуличним знайомствам. Та й грошей у мене немає. Так що, якщо хочете мені що-небудь продати, марно стараєтеся.
– Все це мені відомо, милий юнак. Вислухайте мене, їй-Богу, не пошкодуєте.
– Що ж, гаразд. Поспішати мені все одно нікуди.
– А чому б нам не зайти в якесь кафе? Там ми спокійненько про все поговоримо. Звичайно, краще було б, якщо ви запросите мене до себе.
– Добре, ходімо.

Старий, схоже, дещо про юнака знав, хоча бачилися вони вперше. А в його привітній усмішці, якщо придивитися, ховалося щось глузливе. Юнакові стало цікаво.

Коли вони зайшли до кімнати, він вибачився:

– Тісно тут. Живу я один, за чистотою особливо не слідкую…
– Нічого, – весело відповів дідок. – Скоро все зміниться на краще.
– Про що це ви? – підозріло запитав юнак. – Ви що, даєте поради, як швидко розбагатіти? А може… а може, ви хочете мене завербувати в якусь банду?
Продовжуючи сміятися, дідок пробурмотів собі під ніс:
– Ось, яке я справляю враження. Але ж з усіх сил намагався не відстати від часу. Над образом треба буде попрацювати ще.
– Так хто ж ви такий?
– Боюся, ви все одно не повірите.
– Але якщо я не буду знати, хто ви, я тим більше не зможу вам довіритися.
– Резонно. Гаразд, так вже й бути. Я диявол.

– А-а… Ось воно що…
– Вас це не розсмішило? Значить, моє зізнання ви не вважали за жартом? Правда, повірити теж не повірили. Ви думаєте, я – божевільний?
– Схоже на те, – кивнув молодий чоловік.
– Як же, як же, – засміявся дідок, – диявол, він же чорний, як смола, вуха сторчма, хвіст і так далі. Можна було б, звичайно, постати перед вами і в такому, так би мовити, класичному вигляді. Але в цьому випадку людей зазвичай настільки вражає мій вигляд, що мої слова доходять до них важко. Якщо обернешся, скажімо, дівчиною, то з нею поводяться як з відьмою, бісівкою. Поява диявола в образі дитини шокує. Маска добропорядної дами теж не підходить. Ось я зрештою і підібрав для себе цей образ.

– Що ж, логічно. Звичайно, якби ви з’явилися з диму та полум’я, я б, напевно, помер від страху. Але чим ви доведете?..

– Хвилину терпіння. Зараз я вам все поясню, і ви мені повірите. Так воно зазвичай і буває: Між іншим, – змінив тему дідок, – у вас є, очевидно, якісь бажання?

– Чому ж немає?
– Три ваших бажання я виконую. Замовляйте.
– Дивно. Але все одно спасибі. Однак якщо ви і справді диявол, то натомість, напевно, попросите мою душу? Десь я про таке читав.

Читайте також:

Тут дідок захихикав, замахав руками:

– Ні-ні, чудесний юначе, такої умови я вам не ставлю. Це в колишні часи водилися такі дияволи, а я вас примушувати не буду. Але якщо ви самі мені запропонуєте свою душу, я, звичайно, не відмовлюся.
– Щось зам’яко ви стелите. А чому ви вибрали саме мене? Людей на світі багато.
– Та мені-то дійсно все одно. Просто вас шкода стало. І потім, звертатися до якогось красеня-мільйонера безглуздо. Він вирішить, що я шахрай, вимагач, і розмовляти зі мною не стане.
– Значить, пошкодували мене?
– Саме так. Адже, між нами кажучи, якщо залишити все так, як є, вам і жити залишилося всього нічого.
– Що-о?! Це чому ж? – скрикнув парубок.
Дідок дістав з кишені якісь листки і зашелестів ними.
– Ось. Фотокопії вашої історії хвороби. Погляньте-но сюди. Почерк, правда, поганенький. Тут написано, що хвороба ваша невиліковна і що жити вам залишилося зовсім недовго.
– Звідки вона у вас?
– Дияволу і не те під силу. А це сущі дрібниці.
Тут хлопець розхвилювався не на жарт – помирати нікому не хочеться.

– Зроби що-небудь! – благав він. – Я б ніяких грошей не пошкодував, так у мене ні гроша. Врятуй мене!
– Заспокойтеся, мій юний друже. Для того я до вас і з’явився.
– Я хочу жити довго-довго – ось моє перше бажання.
– Не треба поспішати. Необдумані рішення призводять до поганих наслідків. Такої нагоди, як зараз, у вас більше ніколи не буде. Спочатку подумайте гарненько, а потім вирішуйте. Розіб’є вас, наприклад, параліч. На що вам тоді довге життя?
– Це вірно, – трохи отямився хлопець. – Або захворію я, скажімо, тифом або іншою заразною хворобою. Померти не помру, оскільки довголіття мені забезпечено, а перетворюся на живий труп. Буду тільки інфекцію розносити та людей лякати… Вирішено: довге життя і залізне здоров’я.
– До тих пір, поки не станете столітньою руїною?
– Так, це не годиться. Почекай-но, старіти я теж не хочу. Нехай буде безсмертя і вічна молодість.
– Отже, здоров’я, молодість і безсмертя. Мабуть, зійде. Тільки врахуйте, юначе, безсмертя може стати важким тягарем. Давай домовмось, що, якщо таке трапиться, ви завжди зможете анулювати нашу угоду і спокійненько померти.

– Ну, цього ніколи не буде.
– Чудово. Перший пункт готовий. Як ви тепер почуваєтесь?
– Непогано.

Чи то через збудження, чи то ще від чого, але юнак не відчував більше ні головного болю, ні слабкості.

– Перейдемо до другого бажання. Накажете грошей, або, може, чинів, або влади? Другим пунктом можна зробити багатство, а третім – владу і славу. Все у ваших руках.

– Але ж до чого ж ти люб’язний.
– Я хочу, щоб ви всім залишилися задоволені.
– Перш за все, звичайно, гроші. Немає нічого гіршого бідності.
– І яку ж суму хочете замовити?
– Ну…
Хлопець забурмотів якісь цифри, але не міг ні на одній з них зупинитися. Адже якщо все, що відбувається − правда, він безсмертний і вічно молодий. Суму, на яку можна вічно жити у розкоші, так одразу і не назвеш. Після довгих роздумів він нарешті сказав:
– Алмазів попросити, чи що… З інфляцією жарти погані.
– Так, але коли-небудь винайдуть спосіб і алмази добувати штучним шляхом, – захихикав дідок.
– Як же тоді бути? Життя нескінченне, а грошики, виходить, обмежені? Рано чи пізно вони закінчаться, і я залишуся на бобах.
– Ні в якому разі. Хіба я дозволив би собі так недобре вчинити з вами, прекрасний юначе? Вам сподобається, скажімо, такий варіант: щодня ви будете отримувати суму, відповідну середньомісячній платні звичайного службовця, а?

– Здорово придумано! Так, це повна гарантія.
– Істинна правда.
– Але податки…
– Смію запевнити, прибутковий податок не буде вас торкатися ні в якій мірі. Врахуйте, всі гроші ви повинні витрачати тільки на самого себе. Така вже умова.
– Гаразд. Буду жити на повну. Згоден!
– Так. А тепер подивіться у себе у внутрішній кишені.

Хлопець засунув руку в кишеню піджака. Там щось лежало. Вийняв – пачка банкнот. Перерахував – приблизно середня місячна платня.

– Кожен день гроші будуть з’являтися саме тут. Якщо піджак вкрадуть, нічого страшного. Гроші ви знайдете у внутрішній кишені того одягу, в який ви будете одягнені. Із ростом інфляції сума буде збільшуватися. А під час економічного спаду вона, вже не гнівайтесь, може і зменшитися.

Юнак повертів банкноти в руках, розглядаючи на світлі водяні знаки.

– Ну і справи! Нічого не було в кишені, і раптом – гроші! Значить, все правда. І те, що я безсмертний і вічно молодий, і те, що ти – диявол…

– Ви здивовані?
– Ще б…
– А договір не пізно ще й скасувати, коли вам це не до смаку. Тільки гроші, звичайно, повернути доведеться, – сказав дідок, але молодий юнак похитав головою.
– Ні вже, я не відступлю.
– Тоді, будьте ласкаві, останнє бажання.
– Що б таке придумати? Слава, чини, влада: непогано, звичайно, але впадуть на плечі турботи, обов’язки…
– Так, вже ви подумайте гарненько. Ваше третє бажання не повинно суперечити двом першим. Грошовий дохід ми вже визначили, великої влади на нього не купиш.
– Теж вірно.
– Зазвичай клієнти висловлюють тут побажання щодо жіночої статі.
– А я і забув про це. Так, без жінки мені жилося поганенько. Що ж, нехай буде так.
– Бажатимете одружитися?
– Ні, постій. Це теж проблема. Будь-яка жінка, якою б прекрасною вона не була, рано чи пізно набридне. А розведешся – плати аліменти. У цьому вся і складність. Дохід-то у мене обмежений. Я ж безсмертний – кілька розлучень, і залишишся ні з чим.
– Абсолютно справедливо.
– Ось же завдання. Що б таке придумати?

Молодий чоловік знову занурився в роздуми. Тоді дідок запропонував:
– А що, якщо зробити так: кожен місяць до вас буде приходити нова дама. Щомісяця – свіжі враження, нові задоволення, а?

– Непогано придумано. Може, на якій-небудь з них я захочу одружитися.
– Але ви ж самі сказали: якщо одружитесь, рано чи пізно − набридне. Краще вже тоді просіть підшукати вам хорошу наречену.

– Так, але я хочу, щоб у мене було багато жінок.
– Вибачте, мій юний друже, щось я вас не розумію.
– Гаразд. Давайте це: ну, коли кожен місяць…
– Дуже добре! Якщо хочете, можна почати прямо сьогодні.
– Так? Ось чудово! А вона, ця жінка, не застрягне тут надовго?
– Не турбуйтеся. З її боку – жодних неприємностей. Отже, ваші три бажання виконуються.
– Спасибі тобі.
– До побачення, – попрощався було диявол, але хлопець запитав:
– Ти говориш «до побачення»?
– Я буду іноді відвідувати вас.
– Навіщо?
– Це теж, так би мовити, входить в сервіс.
– Навіть так?
– Так. Для мене це дуже важливо, чудовий хлопче.
І, сміючись, диявол відійшов.

У цей вечір до юнака, повного радісних очікувань, прийшла чарівна дівчина. Вона привіталася з ним і відразу ж почала поратися по господарству. А потім настала ніч – найкраща ніч у його житті. Ні про що подібне молодий хлопець раніше і не мріяв. «Ах, яку чудову жінку послав мені диявол», – не втомлювався захоплюватися юнак.

На наступний ранок в його кишені знову з’явилася пачка грошей, і він сказав своїй подрузі:
– А чи не відправитися нам куди-небудь в подорож?
– Це було б чудово, – відповідала вона.

І для юнака почалося життя, схоже на свято. Повернувшись із подорожі, вони перебралися в нову, хорошу квартиру. А в кишені юнак щоранку знаходив гроші.

Нарешті, місяць підійшов до кінця. Дівчина вийшла з дому, та так і не повернулася. Юнак не сильно засмутився. Адже за договором з дияволом на зміну їй повинна була прийти інша.

І вона дійсно прийшла. Ця жінка була старше, від неї так і віяло домашнім теплом і затишком. Хлопцю це дуже сподобалося. Значить, кожна жінка буде не схожа на свою попередницю і кожен місяць його чекають нові відчуття.

Одного ранку вони сиділи і дивилися програму новин по телевізору. На екрані показали чоловіка з дитиною на руках. У нього пропала дружина – вийшла з дому і безслідно зникла. Потім показали фотографію розшукуваної жінки

– Слухай, це ж ти! – вигукнув юнак, показуючи на екран. Жінка на фотографії була як дві краплі води схожа на його коханку. Та кивнула:
– Так, це я.
– Як же ти тут опинилася?
– Не знаю. Якась сила раптом потягнула мене сюди, я нічого не могла з собою вдіяти.
Юнак довго розмірковував над цим загадковим явищем, але нічого не міг зрозуміти. І тоді до нього знову з’явився давній дідок.

– Дивну жінку надіслав ти мені. Так ось, значить, як ти їх дістаєш?
– Так. Саме так. Навіть дияволу не під силу створити людину з нічого. Я підпорядковую душі жінок своїй волі і потім посилаю їх до тебе.

– І першу жінку теж?
– Ну звичайно. Через те, що вона так раптово зникла, її коханий від горя збожеволів.
– Який жах!
– Але що ж мені було робити? Адже я зобов’язався щомісяця постачати вам нову даму. – І диявол знову захихикав.

Юнак замислився.

– Виходить, ті гроші, які я щоранку дістаю з кишені…

– Чи бажаєте знати, звідки вони беруться? Будь ласка. Ось, я і вирізки з газет приготував.
Нотатки були різноманітного змісту. Якийсь службовець, повертаючись з роботи, втратив платню. У старенької зникли її багаторічні заощадження. Дівчинка-підліток втекла з дому, тому що пропали гроші, які їй довірили батьки… Одне повідомлення було гірше за інше.

– Так ось, значить, що це за гроші! – не міг отямитися юнак.
– Нехай я диявол, але робити гроші я не вмію. Ось і доводиться діставати їх, так би мовити, на стороні.
– Але можна ж брати гроші у негідників, злочинців!
– А ви прочитайте ось цю замітку.

Якийсь чоловік, зазначено в повідомленні, раніше п’ять разів судимий, який вирішив почати нове життя, знову вчинив пограбування. Він збирався відкрити торгівлю, але накопичені ним гроші раптом зникли, і тоді він знову взявся за старе. Гроші вдалося вилучити у злочинця, а ні в чому не винні люди постраждали.

– Ось як ти все задумав? Який жах! – схопився за голову хлопець.
– Але ж я обіцяв щодня діставати вам гроші.
Тут юнак раптом зблід.

– Стривай. І моя вічна молодість, і моє безсмертя…
– Абсолютно те ж саме. Навіть диявол не може порушити рівноваги в природі. Доводиться відбирати у інших. Я ж вам обіцяв і вічне життя, і вічну молодість. Думаєте, так просто все це роздобути? Перший, ким ви зволили покористуватися, – і диявол поліз за черговою вирізкою.

– Не хочу слухати! Не хочу знати!
Нотатки напевно страшніші, ніж ті, про гроші. Так ось що задумав сатана!
Молодий чоловік закричав:

– Я сам перетворився в диявола! Не хочу більше жити жодного дня! Розриваю нашу угода. Забирай собі мою душу!

– Правда? Ну, як хочеш…
І молодий юнак одразу помер.

Диявол стояв над мертвим юнаком і бурмотів собі під ніс:

– Ну і наївність. Подумаєш, що тут такого? Кожен зараз прагне пролізти нагору, хоча б і по чужих головах. Всі намагаються розбагатіти, привласнюючи чужі гроші. І ніхто це гріхом не вважає. Та заради вигоди люди готові навіть вбивати, якщо вбивство може зійти з рук. Всі так роблять! У чому ж тут різниця? Не розумію…

Джерело: facebook.com/xristianin.org

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button