Актуальне

Стамбульська конвенція вводить психіатрію в українське законодавство

Через ратифікацію Стамбульської конвенції здійснюються спроби переформатувати концептуальні основи буття українського народу. Елементи, які містить даний міжнародний нормотворчий документ, є деструктивними для сімейних цінностей України та руйнівними для самої гідності людської особи.
Наука, природне право і чинне законодавство України об’єктивують право кожного громадянина на щасливе сімейне життя через розбудову здорових міжстатевих відносин “чоловік – жінка”. Це досі залишається безсумнівною підвалиною побудови сім’ї, ширше – існування української держави, глобально – виживання української нації. Цьому є свідчення тисячолітньої історії України.
Кожна людина має вроджені права, очевидні для здорового глузду, зокрема, право на життя та захист людської гідності. Знання природного права є основою розвитку європейської правової культури, в якій українська є невід’ємною частиною. Лише на основі природного права можуть існувати непорушні права людини як основи будь-якого суспільства, а також миру і справедливості у світі. Природне право сформульоване в Основному законі держави, якому підпорядковується усе чинне національне законодавство.
При цьому міжнародне право, як зовнішнє по відношенню до національного, завжди носить рекомендаційний, а не регулятивний, характер. І не повинно суперечити національному законодавству. А тим більше – Основному закону держави.

Стамбульська конвенція виступає саме таким, суперечливим, міжнародним договором, оскільки містить в собі поняття, відсутні в Конституції України та українському національному законодавстві. Зокрема, це стосується понять “сексуальні орієнтації” та “гендерні ідентичності”.
Дані поняття є суто психологічними і не мають ніякого іншого визначення, тим більше юридичного. У жодному українському законі ми не зустрінемо правового тлумачення, хто є ці “гендерні ідентичності” та “сексуальні орієнтації” і як із ними поводитися в правоохоронній системі. Зауваження щодо недискримінації осіб за цими ознаками не дає нам, громадянам України, ніякого роз’яснення щодо місця та ролі “ідентичностей” та “орієнтацій” в українському суспільстві.
В Україні джерелом права є закон, найвищий з яких – Конституція. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні слідувати їй. Принцип верховенства права (несуперечливість Основному закону жодного юридичного документу) – задекларований у Конституції як фундаментальний і визначальний для України як демократичної держави. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення змін до Конституцій України. Або до міжнародного договору.
Стамбульська конвенція суперечить Конституції України і створює прецедентне право, джерелом якого є не закон, а суб’єкт. Що означає: якщо ми, громадяни України, дозволимо ратифікувати даний міжнародний пакт, ми зобов’язуємо наші суди проводити певні законодавчі ініціативи поза нашим національним правом, за бажанням окремих, невизначених суб’єктів.
У випадку ратифікації Стамбульської конвенції ми дозволяємо будь-кому, хто називає себе “гендерною ідентичністю” та “сексуальною орієнтацією” (що для судів є незрозумілим, але необхідним у зв’язку з прийняттям міжнародного договору), керувати адміністративними та кримінальними справами на власний розсуд. Іншими словами, ми дозволяємо психіатрії використовувати українську юридичну систему як зброю для захисту інтересів невизначених осіб.
Нератифікація Стамбульської конвенції не призведе до погіршення ситуації в частині домашнього насильства. Оскільки українське чинне законодавство містить усі необхідні норми протистояння цьому. Питання дотримання чинних законів не належить до юрисдикції міжнародних договорів.
Ратифікація Стамбульської конвенції спричинить деструкцію юридичних основ українського буття без їх роз’яснення, створить напругу в українському суспільстві, позбавить його природного фундаменту існування. Тому ратифікація даного документу тягнеться в Україні з 2011 року.
Ряд європейських країн відмовилися від цього (зокрема, Угорщина, Чехія, Словаччина, Литва). Прошу вас слідувати їх прикладу, зберігати здоровий ґлузд і підписати петицію тут.

Автор: 

Олеся Горгота, кандидат філософських наук, правознавець, експерт з ґендерних досліджень

Джерело: sexology.org.ua

[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button