РелігіяХристиянські новини

«Спротив і покора» – нова книга лютеранського пастора Дітріха Бонхеффера

2 вересня в Москві в рамках міжнародної меморіальної акції «Реквієм до 75-річчя закінчення Другої світової війни» була представлена книга відомого лютеранського богослова, героя антинацистського опору Дітріха Бонхеффера «Спротив і покора». Про це повідомляє blagovest-info.ru.
Конференція була присвячена пам’яті християнських мучеників, які належали до різних конфесій і постраждалим від нацистського режиму.
Листи протестантського пастора в російському перекладі побачили світ в новому видавництві Стрітенської православної духовної семінарії.  Пропозиція присвятити видання Бонхеффера до «75-річчя закінчення Другої світової війни» надійшло від оргкомітету акції, в який входили, у тому числі представники різних християнських церков. Про це повідомив головний редактор видавництва протоієрей Павло Велетнів.

Анотація знайомить читачів з новим виданням:
«Автор книги «Спротив і покора» Дітріх Бонхеффер – один з найбільш значущих богословів XX століття, лютеранський пастор, учасник антинацистського Опору. Пропонований читачеві текст є збірником листів, написаних ним в останні роки життя під час укладення у в’язницях гестапо. Бонхеффер закликає до відповідального християнського життя «у світі», до сповідання своєї віри перед лицем найгостріших і нагальних проблем суспільства, до активної громадянської і соціальної позиції, заснованої на Євангелії. Ця книга – пронизливий документ мужнього християнського свідчення в самому епіцентрі найбільшої катастрофи XX століття. Справжні листи передають не тільки гостроту думки, а й силу духу: по ньому видно, як, незважаючи на приречену надію на звільнення, автор практично до останньої хвилини думав про те, як допомогти людям, як підтримати своїх батьків і тих, хто опинився поруч з ним».
На конференції книгу представив Міхаель Шварцкопф, пропст (титул в християнських церквах) Північно-Західного пропства Євангелічно-Лютеранської Церкви європейської Росії. Його розповідь про основні віхи біографії Бонхеффера в 1930-40-і роки в нинішньому контексті звучала дуже актуально.
Наприклад, пролунала історія, після приходу Гітлера до влади у 1933 р. лютеранські пастори були в захваті від нового рейхсканцлера та повісили свастику в кафедральному соборі, тому що сподівалися, що Гітлер наведе порядок та допоможе впоратися з лібералізмом, і це зміцнить церкву. На це Бонхеффер в першій своїй проповіді відповів: «у нас в церкві є лише один вівтар – вівтар Всевишнього, і перед Ним будь-яка влада повинна стояти на колінах. Той, хто визнають іншу владу в церкві, – не є християнином».
Доповідач продовжив розповідь, про те, що Бонхеффер не мав ніяких ілюзій щодо суті нової влади, яка почала з антисемітських чисток держапарату. І в церкві пролунали голоси про виключення євреїв з кліру і з-поміж прихожан. «Тоді стало відразу ясно, що нова німецька держава суперечить Христу», і в такій ситуації Бонхеффер стверджував, що «Церква має обов’язок чинити опір державній політиці…, чітко і голосно говорити про правопорушення держави», що «церква зобов’язана піклуватися про жертви переслідувань». Так сформувалася його теологія «Церкви для інших”: не замкнутої в самій собі, а яка проявляє турботу «про весь світ». Зі своїми сподвижниками з течії «Церква яка сповідує» він стверджував «Неприпустимо, щоб церква просто стояла поруч, коли вбивають людей… Церква повинна втручатися в усі питання, які стосуються права на життя кожної людини».
Відкритий опір режиму у 1939 р. став абсолютно неможливим, тому Бонхеффер став членом антигітлерівського підпілля. Розповівши про арешт і ув’язненні Бонхеффера, він зазначив, що пастор і в тюрмі продовжував богословську роботу, підтримував листами своїх рідних і друзів, проповідував сусідам по камері, серед яких було багато невіруючих, відкрив для себе необхідність пошуку нової церковної мови для спілкування зі світом.
Бонхеффер був повішений 9 квітня 1945 р. Пастор Шварцкопф привів слова свідка його страти, тюремного лікаря: «За 30 років лікарської діяльності я не бачив людини, яка вмирала у великій відданості Богу». Книга тюремних листів Бонхеффера добре відома в Німеччині.
Філософ Олег Давидов написав в передмові:
«Його досвід свідчить про те, що перед лицем тотальних моральних катастроф, подібних бездомішкового злу нацизму, конфесійні звички і ідеологічні забобони втрачають значення. Залишається тільки особиста християнська відповідальність, яку неможливо перекласти ні на ближнього, ні на далекого, ні на традицію, ні на інституцію».
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. “Наприклад, пролунала історія, після приходу Гітлера до влади у 1933 р. лютеранські пастори були в захваті від нового рейхсканцлера та повісили свастику в кафедральному соборі, тому що сподівалися, що Гітлер наведе порядок та допоможе впоратися з лібералізмом, і це зміцнить церкву.”
    А хіба цей факт не нагадує дещо і з нашого сучасного життя-буття? Наприклад, як деякі наші нинішні вітчизняні християни і, зокрема, євангельські – в т. ч. в намірах протидії силам секулярного неолібералізму та ЛГБТ – некритично ладні блокуватися і спиратися на підтримку і співдію з певними праворадикальними чинниками…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button